Викладання навчальної дисципліни «культурологія» в умовах інтеграції освітніх систем вищої школи України у європейський простір

Специфіка викладання навчальної дисципліни «культурологія» в умовах інтеграції освітніх систем вищої школи України у європейський простір

ХХІ століття – століття кардинальних змін у життєдіяльності людини. Ці зміни принесли нове світовідчуття і світорозуміння, які трансформують людину-розумну в людину-творця. Сучасна людина – людина інформаційного суспільства – це Homo Creator. Ось чому культурологізація людського життя стає критерієм сучасної цивілізації та визначальним вектором розвитку людства у ХХІ столітті. Адже там, де раніше було суспільство, сьогодні неминуче постає культура. Відбувається процес олюднення культури.

Цю взаємозалежність елементів соціокультурного поля адекватно відтворили нові галузеві стандарти вищої освіти МОН України. В нормативні частини Освітньо-професійних програм всіх спеціальностей та структурно-логічні схеми їх викладання у цикл гуманітарної підготовки включена навчальна дисципліна «Культурологія».

В цілому, на перший погляд, нічого особливого не відбулося. Замість дисципліни «Українська та зарубіжна культура» до переліку обов’язкової нормативної частини навчальних планів спеціальностей включена така навчальна дисципліна, як «Культурологія». Зазначимо, що одночасно із затвердженням нових ГСВО МОН України розпочався експеримент щодо приєднання вищих навчальних закладів України до Болонської декларації.

Але увесь парадокс полягає в тому, що у західноєвропейській науці «Культурологія» як термін не прижився. Сьогодні у вищих навчальних закладах освіти на Заході не існує такої навчальної дисципліни з оформленою, структурованою системою знань і чітко визначеними дисциплінарними межами

Культура як багатогранне феноменальне явище досліджується та аналізується західноєвропейською традицією в межах таких наукових напрямів як соціальна і культурна антропологія, соціологія, структурна антропологія, нова культурна історія, семіотика.

Як зазначається в навчальній літературі, назва цієї дисципліни запозичена із російської освітньої системи, а не із західноєвропейської [9, 5; 15, 5]. Такий стан речей з дисципліною «Культурологія» дещо суперечить деклараціям про запровадження Болонської системи в Україні. Та й різнорідне змістове наповнення в окремих ГСВО МОН України [див. для порівняння: 6, 9; 7, 20-21] щодо «Культурології» ставить багато запитань у плані викладання цієї навчальної дисципліни у ВНЗ.

Отже, впровадження дисципліни «Культурологія» у навчальний процес і одночасне входження України у європейський освітній простір зумовлює безліч проблем стосовно методики, організації проблемного навчання під час аудиторних занять, розробки культурологічних завдань для самостійної роботи, формулювання індивідуальних навчально-дослідних завдань в умовах підвищення креативності навчального процесу.

Окремих розробок з окресленої теми поки що не існує. У деяких підручниках з культурології зазначається складність вивчення навчальної дисципліни [див. , зокрема, 10, 12; 13, 34-36; 14, 10;]. Дослідження досвіду ВНЗ України щодо специфіки викладання дисципліни «Культурологія» за вимогами Болонської декларації вказує на те, що в таких публікаціях побіжно піднімається дана проблема і то лише у контексті модульно-рейтингової системи [1, 2, 3, 4, 11, 12].

Метою нашого дослідження є з’ясування специфіки викладання дисципліни «Культурологія» шляхом аналізу досвіду організації навчально-виховного процесу у Рівненському державному гуманітарному університеті в умовах педагогічного експерименту приєднання України до Болонського процесу.

Вивчення дисципліни «Культурологія» відповідно до навчальних планів спеціальностей, як правило, організовується у першому чи другому семестрах першого року навчання. Згідно розподілу навантаження із 54 навчальних годин на читання лекцій виділяється 18 годин, на проведення семінарських занять - 8 годин, на організацію

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні