Виконавське мистецтво і супроводжуючий його психологічний фактор - сценічне хвилювання

Виконавське мистецтво і супроводжуючий його психологічний фактор – сценічне хвилювання

Життя музики. . . Вдумаймось, хто в першу чергу, забезпечує життя музики. Звісно, виконавець твору, артист. Я застосовую слово артист в найширшому розумінні – чи то учень музичної школи, училища, або студент музичного вузу, чи прославлений соліст. Для того щоб жити, музика повинна бути не тільки виконана, а й почута. Отже, національно-суспільним надбанням вона стає не тільки завдяки фізичному існуванню в тоносфері сучасності, а й у результаті її усвідомлення громадською думкою. Таким чином, музика живе тільки при існуванні і взаємодії таких трьох чинників. . . ”композитор-виконвець-слухач”.

Публічний виступ є основною, найголовнішою метою всього музичного мистецтва, як мистецтва виконавського, мистецтва, яке доносить музику до слухача. При публічному виступі на виконавця покладається підвищене почуття відповідальності.

Б. Асафьєв у своїй фундаментальній праці “Музыкальная форма как процесс” відзначив: “На відміну від композитора, який створює музику, виконавець відтворює вже створений композитором твір” [2, 79]. Тому виконавець як суб’єкт творчої діяльності залежить від об’єктивної даності – композиторського твору з його задумом та історичними особливостями існування

“Термінами “об’єкт” і “суб’єкт” визначаються складові виконавського процесу: Авторський твір, зафіксований у нотному записі (об’єкт), і музикант-виконавець композиторського твору (суб’єкт). Одночасно для слухача виконавська творчість буде об’єктом, сприйняття якої приведе до утворення суб’єктивних художніх образів і емоцій. В наслідок цього в ролі суб’єкта буде виступати слухач” [4, 140].

Під кінець XVIII ст. Виконавство, як окрема галузь мистецької діяльності стала розмежовуватись і взаємодіяти із творчістю композиторів. Композитори все частіше почали доручати виконання своїх творів професійним музикантам-виконавцям.

З цього часу починають самостійно розвиватись композиторські і виконавські школи.

Проте, незважаючи на великі досягнення вчених у музикознавстві виконавське мистецтво, як і психологічні фактори які супроводжують його, вивчено недостатньо.

Кожний виконавець – це багато в чому не схожий і відмінний від своїх колег митець. Музичне виконавство – це процес індивідуальний, де суб’єктивний фактор, риси індивідуальної музичної майстерності, сценічний досвід, психічний стан грає важливу, якщо не вирішальну роль.

Музикант, який присвятив себе концертному виконавству повинен усвідомити, що для надання життя музиці потрібно жертовно затратити чимало зусиль і роботи, роздумів, розуму і душі. “Через скільки труднощів, хитань, сумнівів, блукань навпомацки і пошуків пройде артист, перш ніж він відчує, що інтерпретація його правильна і переконається, що втілення відповідає задуму” [5, 95].

Вінчає роботу музиканта-виконавця над музичним твором виконання його на сцені. Проте, далеко не всім концертним виконавцям вдається публічне досконале виконання музичного твору, хоча твір був добре підготовлений під час репетиційної роботи. Причиною цього є сценічне, або як його ще називають, естрадне хвилювання.

Система вузівської освіти мистецьких закладів (академій, консерваторій, інститутів мистецтв) передбачає сценічне виконавство у формі академконцертів, екзаменів та заліків по фаховому інструменту, яких уникнути студенту неможливо. Тому підготовка студента до сценічного виступу є надзвичайно важливим питанням як для студента так і для викладача, так як концертний виступ є дуже важливий, якщо не вирішальний момент у творчому житті молодого музиканта, де особливо яскраво проявляється творча індивідуальність, творче -Я- виконавця.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні