Використання краєзнавчого матеріалу на уроках української мови

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках української мови 

На початку ХХІ століття українське суспільство стало перед вибором: якою бути людині третього тисячоліття, з якими ціннісними орієнтирами і соціально психологічними установами будуть крокувати у майбутнє сьогоднішні учні. Звичайно, в авангарді процесу формування мовної особистості нового типу стоїть початкова ланка освіти, де формується світогляд учня, його компетентності, духовні запити.

Україні, яка вступила в нову еру свого історичного розвитку, потрібні освічені люди, які б спиралися на глибинні національні традиції нашого народу.

Національне виховання молоді передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування національної гідності, активне включення кожної особистості в соціальне життя.

Створення умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості є одним із важливих завдань навчання української мови учнів початкових класів. Це завдання реалізується через соціокультурну змістову лінію, яка сприяє становленню в учнів уявлення про світ, природу, суспільство, ознайомленню їх з основними культурними набутками рідного народу і людства, розвиткові духовної сфери особистості, зокрема моральних переконань, відчуття прекрасного тощо. Ця змістова лінія являє собою систему культурологічних тем, орієнтовну тематику яких пропонує програма.

Як зазначено у державній національній програмі «Освіта», головною метою національного виховання є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвинутої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Національне виховання ґрунтується на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють найвищі зразки духовної мудрості українського народу.

Щоб школа стала справді національною, вона має спиратися на народні традиції. Традиції – це передача всього, що усно перейшло від одного покоління до іншого [1, 425], тобто те, що успадковано молодими.

Актуальність проблеми соціалізації учня засобами мовного краєзнавчого матеріалу обумовлюється процесом реформування національної системи освіти, піднесення ролі української мови в суспільстві, виховання підростаючого покоління на культурно-історичному досвіді рідного регіону. З огляду на це сучасна школа потребує розроблення і впровадження таких форм і методів роботи, які відповідали б потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її духовно-емоційних, розумових, естетичних здібностей

Особливої уваги потребує проблема вдосконалення мовної освіти. Національна школа є однією з основних державних інституцій, покликана розв’язувати проблеми становлення і розвитку української мови.

Сучасна українська мова – не лише засіб спілкування одного з численних слов’янських народів. За допомогою мови відбувається важливий процес самоідентифікації українців, формування гармонійної особистості. Мовна особистість – це той носій мови, який володіє не лише сумою лінгвістичних знань чи репродукує мовленнєву діяльність, а й опановує навички активної праці зі словом, розуміє, що «мова – душа нашої національності» (І.  Огієнко).

Питанням виховання мовної особистості займалися видатні мовознавці, методисти як вітчизняні, так і зарубіжні, серед них: К.  Ушинський, Ф.  Буслаєв, В.  Виноградов, Ю.  Караулов, Л.  Мацько та ін. Вони розглядають особливості відбору лінгвістичного матеріалу на початковому етапі вивчення української мови, вивчення мовної компетенції особистості (М.  Вашуленко), шляхи і засоби формування національно-мовної особистості на уроках української мови (Т.  Симоненко), лінгводидактичну основу національно-мовного виховання особистості

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні