План

1. Діагностичні методи та їх використання у віковій психології 

2. Поняття вікового періоду, його показники. Основні новоутворення у різні вікові періоди.  

3. Основні особливості новоутворення підліткового віку.  

Література.  

1. Діагностичні методи та їх використання у віковій психології

Вікова психологія використовує два основних методи отримання психологічних фактів, які надалі є об'єктом наукового аналізу, — це спостереження та експеримент. Наголосимо, що специфіка предмету вікової психології визначає й особливості використання названих методів.

Спостереження — метод тривалого, планомірного, цілеспрямо­ваного опису психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінці, на основі їх безпосереднього сприймання. Об'єктом спостереження звичайно стають окремі сторони психічної діяльності дитини, скажімо, особливості мовлення, мислення, емоцій, вольової регуляції поведінки, взаємини в групах дітей, ігри тощо.

Спостереження має відповідати певним вимогам, основними з яких є цілеспрямованість, планомірність, систематичність, об'єктивність, фіксування отриманих даних з подальшим їх аналізом та ін.

Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго­та короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні і приховані

У віковій психології спостереження часто набуває характеру по­слідовного фіксування фактів психічного розвитку людини у вигляді щоденника. Широко використовуються також дані самоспостережен­ня дітей та молодих людей, їхні усні розповіді про свої уявлення, по­чуття, прагнення, спогади про різні події у своєму житті тощо.

Широко використовується і психологічний експеримент, специфі­ка якого полягає у спеціальному створенні умов, за яких виникають очікувані психічні процеси, акти поведінки дитини, у повторенні їх для перевірки істинності одержаних висновків, у зміні цих умов з ме­тою виявлення їх впливу на перебіг досліджуваних процесів.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Лаборатор­ний експеримент здійснюється у спеціально створюваних умовах, які ретельно враховуються. Прикладами такого експерименту можуть бути вивчення умовних рефлексів дитини, змін дихання, пульсу за­лежно від емоцій, швидкості протікання різноманітних реакцій, роз­в'язання експериментальних задач тощо. Незважаючи на те, що ла­бораторний експеримент створює найкращі можливості враховува­ти умови, вести контроль за ходом та етапами, кількісно оцінювати результати тощо, застосування його у віковій психології обмежене.

Природний експеримент характеризується тим, що здійснюється в природних для дитини умовах ігрової, учбової, трудової та інших видів діяльності. Його широко застосовують для дослідження віко­вих, індивідуальних особливостей розвитку сприймань, пам'яті, мис­лення, уяви, мовлення, емоцій, вольових дій, здібностей та інших вла­стивостей. З цією метою дітям пропонують виконати різні види зав­дань (перцептивні, мнемонічні, мислительні, конструкторські тощо), а за процесом та результатами розв'язання роблять висновки про їхні психічні властивості.

Особливим видом природного експерименту є формуючий (навча­ючий) експеримент, коли динаміка психічної діяльності людини про­стежується як результат активного впливу експериментатора. Фор­муючий експеримент одночасно виконує дві функції: дослідження пси­хологічних особливостей і механізмів; досягнення певних виховних та освітніх цілей.

Окремим способом отримання психологічних фактів у віковій пси­хології є так званий близнюковий метод. Суть його полягає у порів­нянні даних про психічний розвиток однояйцевих близнюків, отри­маних з допомогою спостереження та експерименту.

Вікова психологія також широко використовує величезну кількість конкретних методик дослідження (аналіз продуктів діяльності, бесіди, інтерв'ю,