Віктимологічна профілактика як особливий вид соціальної профілактики

злочинів, активніше вико­ристовувати радіо, телебачення, періодичну пресу. Виступаючи з лекціями і бесідами, працівники правоохоронних органів повинні звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомендувати бути пильнішим, додержуватися правил безпеки, критичніше стави­тися до своїх вчинків.

Індивідуальна віктимологічна профілактика полягає у вияв­ленні осіб з підвищеною віктимністю і проведенні з ними профілак­тично-виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних посягань. Прийоми і методи індивідуальної віктимологічної профілактики достатньо відомі. Проте зазначимо, що вони, як правило, зводяться лише до захисно-виховної роботи з громадянами, які стали потерпілими. Робота з виявлення осіб із під­вищеною віктимністю практично не ведеться. Така однобічність у віктимологічній профілактиці зумовлена головним чином відсутніс­тю спеціальних методик виявлення осіб з підвищеною віктимністю і суб'єктів, які здійснюють цей вид профілактики.

Індивідуальна віктимність виявляється у різних формах. Скажі­мо, у потерпілих від шахрайства і зґвалтувань вона виражається в байдужій, аморальній, а то й провокуючій поведінці; від кишенько­вих крадіжок — у легковажній поведінці. Звичайно, знання віктимо-логічних обставин і чинників, що призводять до злочинів, поліпшен­ня економічної ситуації у країні й удосконалення законів аж ніяк не гарантують того, що не знайдуться неуважні й безтурботні громадя­ни, які можуть стати жертвою злочину. Проте це не означає, що зменшення віктимності окремих людей є марною справою. Тут можливе використання двох взаємопов'язаних напрямів у рамках інди­відуальної віктимологічної профілактики: а) виявлення осіб з підви­щеною віктимністю; б) корекція віктимності в окремих громадян.

Виявлення осіб з підвищеною віктимністю, тобто тих, хто потре­бує профілактичного впливу, є, по суті, і прогнозуванням їхньої вік­тимної поведінки. Таке прогнозування дуже складне. Обсяг і якість інформації мають забезпечуватися вивченням не лише соціально-де­мографічних і правових ознак конкретної особи, а й даних, що ха­рактеризують особливості її поведінки

У зв'язку з цим особливого значення набуває методологічне за­безпечення названої проблеми. Методологія прогнозування інди­відуальної віктимної поведінки дістає своє втілення насамперед у принципах прогнозування. Одним з них є принцип можливості то­го чи іншого розвитку подій. Сутність його полягає в тому, що при оцінці явища, істинність якого невідома, треба керуватися найімо­вірнішою і найприйнятнішою інтерпретацією.

З можливістю прогнозування тісно пов'язаний принцип віднос­ності. Передбачення певних явищ не може бути абсолютним. У зв'язку з цим співвідношення пов'язаних між собою явищ, що за­лежать від прогнозованого об'єкта та обсягу інформації про нього, визначає рівень відносності результатів прогнозу. Ще одним прин­ципом є системність. У широкому розумінні він означає, що перед­бачення віктимної поведінки є ланкою в системі прогнозування за­гальної поведінки людини. У вузькому значенні цей принцип розгля­дає передбачення віктимної поведінки як закінчену систему, всі еле­менти якої спрямовані на складання прогнозу віктимної поведінки.

Виявивши певний ступінь віктимності й ознак, що визначають можливість її розвитку в майбутньому, та використовуючи заходи індивідуальної віктимологічної профілактики, можна знизити потен­ціал віктимності конкретної особи. Саме в цей момент і повинна вступати в дію програма корекції віктимності в окремих грома­дян. Вона здійснюється у двох формах — безпосередньої і ранньої.

Заходи безпосередньої профілактики спрямовані на особу, яка вже стала жертвою злочину або перебуває у стані, близькому до "перетворення" на жертву; заходи ранньої профілактики — на особу, яка підпадає під ознаки потенційної жертви внаслідок того, що вона володіє високим ступенем віктимності. Відмінність між ци­ми формами профілактики обумовлена головним часовим критерієм, який дає

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні