Віктимологічна профілактика як особливий вид соціальної профілактики

План

1. Поняття і система віктимологічної профілактики

2. Форми та методи віктимологічної профілактики

3. Особа потерпілого та її правовий захист

4. Віктимологічна профілактика окремих видів злочинів

5. Особливості віктимологічної профілактики серед неповнолітніх

Список використаної літератури

 

 

 1. Поняття і система віктимологічної профілактики

 

Стратегія боротьби зі злочинністю у світі загалом і в нашій кра­їні зокрема переходить до системного впливу на неї, тобто втілю­ються в життя комплексні програми загальносоціальних та кримі­нально-правових заходів протидії цьому негативному явищу. Вітчиз­няні кримінологи зробили вагомий внесок у результати таких розро­бок. Але поки що їх зусилля спрямовані переважно на опрацювання заходів впливу на злочини та осіб, які їх вчиняють. Жертва ж зло­чину, як правило, залишається поза увагою. Як наслідок, до цього часу немає повного обліку потерпілих, а тому не вивчаються їх со­ціально-демографічні, соціально-рольові, морально-психологічні, психічні та правові характеристики, роль у генезисі злочинної пове­дінки, розмір заподіяних їм збитків тощо. Заходи віктимологічної профілактики часто мають фрагментарний характер, а особа потер­пілого розглядається лише як джерело інформації про злочин і зло­чинця та як сторона кримінального процесу.

Разом з тим у зарубіжних країнах з кінця 40-х років XX ст. пос­лідовно втілюється ідея захисту жертв злочинів від протиправних дій злочинців та свавілля державних чиновників. Б

Мендельсон, Г. Гентіг, Г. Елленбергер у той час започаткували дослідження ме­ ханізму злочинної поведінки з урахуванням віктимологічних аспек­тів. Вони сформулювали новий науковий напрям — віктимоло­гію, як систему знань про жертву злочину.

Виникненню віктимології сприяли такі обставини:

а)    соціальні та політичні зміни, що сталися після Другої світовоївійни;

б)    руйнування традиційних інститутів соціальної солідарності в результаті урбанізації та міграції;

в)    зміна ролі сім'ї у суспільстві;

г)    зростання безробіття (як легального, так і прихованого);

д)    зменшення гарантованих законом можливостей особи для компенсації шкоди від злочинних посягань;

є) обмеженість традиційних моделей профілактики злочинів, спрямованих виключно на нейтралізацію кримінальної активності злочинців1.

Остання обставина спонукала правоохоронні органи якомога ак­тивніше використовувати можливості віктимологічної профілак­тики, головною метою якої є зниження ризику стати жертвою злочину. До цієї діяльності активно залучаються громадські органі­зації, асоціації, різні спілки й комітети, клуби потерпілих тощо. На­приклад, у ФРН — це широко відоме громадське об'єднання "Біле кільце", у США — Національна асоціація з надання допомоги жерт­вам та комітет "Жінки в боротьбі з погрозами зґвалтування". На міжнародному рівні діють Всесвітня віктимологічна асоціація, Євро­пейський форум підтримки жертв злочинів та інші. В Україні 1997 р. теж був створений правозахисний центр "Ла Страда — Україна", який є членом Всесвітнього альянсу проти торгівлі жінка­ми. Головною метою центру є запобіжна робота серед жінок, які збираються за кордон, стосовно того, як не потрапити в тенета секс-бізнесу і не стати жертвами торгівців людьми.

Проблема захисту прав жертв злочинів дістала відповідне схва­лення і в Організації Об'єднаних Націй. Генеральна Асамблея ООН 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою. Крім тлума­чення термінів "жертва злочину" та "жертва зловживань владою", Декларація визначила такі головні напрями підтримки потерпілих:

1) впровадження у національне законодавство держав—членів ООН міжнародних стандартів доступу потерпілих до системи право­суддя та державної

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні