Віктимологічна профілактика як особливий вид соціальної профілактики
План
1. Поняття і система віктимологічної профілактики
2. Форми та методи віктимологічної профілактики
3. Особа потерпілого та її правовий захист
4. Віктимологічна профілактика окремих видів злочинів
5. Особливості віктимологічної профілактики серед неповнолітніх
Список використаної літератури
1. Поняття і система віктимологічної профілактики
Стратегія боротьби зі злочинністю у світі загалом і в нашій країні зокрема переходить до системного впливу на неї, тобто втілюються в життя комплексні програми загальносоціальних та кримінально-правових заходів протидії цьому негативному явищу. Вітчизняні кримінологи зробили вагомий внесок у результати таких розробок. Але поки що їх зусилля спрямовані переважно на опрацювання заходів впливу на злочини та осіб, які їх вчиняють. Жертва ж злочину, як правило, залишається поза увагою. Як наслідок, до цього часу немає повного обліку потерпілих, а тому не вивчаються їх соціально-демографічні, соціально-рольові, морально-психологічні, психічні та правові характеристики, роль у генезисі злочинної поведінки, розмір заподіяних їм збитків тощо. Заходи віктимологічної профілактики часто мають фрагментарний характер, а особа потерпілого розглядається лише як джерело інформації про злочин і злочинця та як сторона кримінального процесу.
Разом з тим у зарубіжних країнах з кінця 40-х років XX ст. послідовно втілюється ідея захисту жертв злочинів від протиправних дій злочинців та свавілля державних чиновників. Б
Виникненню віктимології сприяли такі обставини:
а) соціальні та політичні зміни, що сталися після Другої світовоївійни;
б) руйнування традиційних інститутів соціальної солідарності в результаті урбанізації та міграції;
в) зміна ролі сім'ї у суспільстві;
г) зростання безробіття (як легального, так і прихованого);
д) зменшення гарантованих законом можливостей особи для компенсації шкоди від злочинних посягань;
є) обмеженість традиційних моделей профілактики злочинів, спрямованих виключно на нейтралізацію кримінальної активності злочинців1.
Остання обставина спонукала правоохоронні органи якомога активніше використовувати можливості віктимологічної профілактики, головною метою якої є зниження ризику стати жертвою злочину. До цієї діяльності активно залучаються громадські організації, асоціації, різні спілки й комітети, клуби потерпілих тощо. Наприклад, у ФРН — це широко відоме громадське об'єднання "Біле кільце", у США — Національна асоціація з надання допомоги жертвам та комітет "Жінки в боротьбі з погрозами зґвалтування". На міжнародному рівні діють Всесвітня віктимологічна асоціація, Європейський форум підтримки жертв злочинів та інші. В Україні 1997 р. теж був створений правозахисний центр "Ла Страда — Україна", який є членом Всесвітнього альянсу проти торгівлі жінками. Головною метою центру є запобіжна робота серед жінок, які збираються за кордон, стосовно того, як не потрапити в тенета секс-бізнесу і не стати жертвами торгівців людьми.
Проблема захисту прав жертв злочинів дістала відповідне схвалення і в Організації Об'єднаних Націй. Генеральна Асамблея ООН 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою. Крім тлумачення термінів "жертва злочину" та "жертва зловживань владою", Декларація визначила такі головні напрями підтримки потерпілих:
1) впровадження у національне законодавство держав—членів ООН міжнародних стандартів доступу потерпілих до системи правосуддя та державної