Віктимологічна профілактика як особливий вид соціальної профілактики

з жорстоким поводженням з неповноліт­німи. Вважаємо, що таку норму було б доцільно запровадити у наше законодавство та розробити механізм розгляду скарг дітей на жорс­токе поводження з ними у сім'ї і за її межами. На нашу думку, важливим питанням є правове становище по­терпілих. Згідно зі ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Жертва злочину набуває статусу учасника процесу з моменту вине­сення слідчим постанови про визнання особи потерпілою.

Відповідно до названої раніше Декларації ООН особа може вва­жатися жертвою незалежно від того, чи був засуджений правопо­рушник, а також незалежно від родинних відносин між правопоруш­ником і жертвою. Поняття "жертва" у певних випадках включає близьких родичів або утриманців безпосередньої жертви, а також осіб, яким було заподіяно шкоду при спробі надати допомогу жерт­вам, що перебувають у тяжкому стані.

Згідно з ч. 5 ст. 49 КПК України в справах про злочини, внаслі­док яких настала смерть потерпілого, права, передбачені цією стат­тею, мають його близькі родичі. Вичерпний перелік цих прав міс­титься у п. 11 ст. 32 КПК України. Вбачається, що така норма не забезпечує належного захисту прав людей похилого віку та інвалі­дів, які часто проживають одні, не маючи близьких родичів. Між тим, у потерпілих можуть бути інші особи, які хоч за законом не є близькими родичами, але є для них близькими людьми

Наприклад, фактична дружина, племінники, двоюрідні брати та сестри.

Більше того, порівняно з Іншими учасниками процесу ст. 49 КПК України передбачає обмежений перелік прав потерпілого, що ставить його у нерівне становище з обвинуваченим.

Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, або його представник має право: давати показання в справі; надавати дока­зи; заявляти клопотання; знайомитися з матеріалами справи з мо­менту закінчення попереднього слідства, а у справах, де попереднє слідство не проводилося, після віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скар­ги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і судді, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді.

Зауважимо, що законодавство деяких країн передбачає обов'яз­кову участь потерпілих і врахування їхньої думки під час розгляду таких питань, як умовно-дострокове звільнення засуджених від по­карання, передача на поруки (у стадії попереднього слідства) або за­криття справ з інших підстав. Тому було б доцільним запровадити обов'язкове складання протоколу про оголошення потерпілому чи заявникові про закриття справи або відмову в її порушенні. В цих протоколах має зазначатися про роз'яснення прав, передбачених статтями 236—2366 КПК України. На сьогоднішній день навіть менш вразливі вор»ти людей, мім виступають як потерпілі, слабо захищені. Слідчі продовжують хиб ну практику, сповіщаючи обвинувачуваному, його родичам про міс­це проживання потерпілих, пропонують домовлятися між собою. За таких обставин не може йтися про належний захист потерпілих. Велике значення має відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. Відповідно до ст. 28 КПК Ук­раїни особа, якій злочином заподіяно матеріальну шкоду, може пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії.   Згідно  зі ст.    50 КПК України про визнання особи цивільним позивачем слідчий виносить постанову, а суд — ухвалу. Оскільки у зазначених нормах не були передбачені аналогічні права для потерпілих у разі

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні