Вільям Джеральд Голдінг

літературі. До цього часу він випустив ще три романи – «Спадкоємці» ("The Inheritors", 1955), «Злодюжка Мартін» ("Pincher Martin", 1956) і «Вільне падіння» ("Free Fall", 1959), а також п'єсу «Мідний метелик» ("The Brass Butterfly", 1958).

Подібно до «Повелителя мух», роман «Спадкоємці» також полемізує з твором іншого письменника – цього разу з «Нарисом історії» Герберта Уеллса, сповненим оптимістичної віри в раціоналізм і прогрес. Голдінг відзначав, що книга Уеллса зіграла велику роль в його житті, оскільки його власний батько був раціоналістом і «Нарис історії» вважався «істиною в останній інстанції». У «Спадкоємцях» письменник створює страшну картину загибелі неандертальців від руки Homo sapiens: по Голдінгу, перші є нашими благородними, нехитрими і безневинними предками, а другі – жорстокими і кровожерливими вбивцями.

Третій з романів, об'єднаних ідеєю боротьби за виживання, «Злодюжка Мартін» оповідає про потерпілого корабельна аварія морському офіцерові, що дереться на кручу, яку він приймає за острів. Спочатку читач захоплюється героїчними зусиллями Мартіна, його волею до життя; проте потім, познайомившись з героєм ближче, коли стає відомо про його життя, зосереджене на самому собі, у читача виникає відраза до його чіпкості, яку Голдінг іронічно порівнює із завзятістю Прометея. Врешті-решт стає ясно, що насправді герой вже мертвий і його видиме існування є як би добровільним чистилищем, відмовою прийняти Божу милість і померти.

Роман «Вільне падіння» на відміну від перших трьох романів Голдінга не іносказання, проте тематично відповідає іншим творам письменника: і тут відбувається перехід від дитячої невинності до провини дорослої людини, конфлікт між релігією і раціоналізмом, міфом і історією.

Роман «Шпиль» ("The Spire", 1964), дія якого відбувається в англійському місті XIV ст, є, на думку деяких критиків, кульмінацією творчості Голдінга як з точки зору ідейного вмісту, так і художньої майстерності. У «Шпилі» реальність і міф переплітаються ще сильніше, ніж в «Повелителеві мух». Тут Голдінг знов звертається до суті людської природи і проблеми зла. Головний герой романа, настоятель Джослін, вирішує прикрасити собор шпилем, щоб «вознести молитву в камені» за будь-яку ціну, незважаючи на втрату грошей, щастя, життя або навіть самої віри

Спроба Джосліна упоратися з каменем – це і метафора іншого роду: Голдінг уподібнює Джосліну себе, письменника, що намагається «упоратися» зі своїм літературним матеріалом.

Англійські критики Марк Кинкид-уїкс і Ян Грегор вважають, що «Шпиль» знаменує собою поворотний момент в житті Голдінга, бо подальша творчість письменника розвивалася по двох незалежних направленнях – метафізичному і соціальному. Ці критики вказують також, що для американських читачів ближче метафізична манера «Зримої тьми» ("Darkness Visible", 1979), тоді як для англійців переважно соціальний аналіз «Ритуалу на морі» ("Rites of Passage", 1980), книги, що отримала в тому ж році премію «Букерз».

У 1982 р. Голдінг випускає збірка есе, озаглавлена «Рухома мішень» ("A Moving Target"). У ранішу збірку «Гарячі брами» ("The Hot Gates", 1965) включені публіцистичні і критичні статті і нариси, написані Голдінгом в 1960. . . 1962 рр. для журналу «Спектейтор» ("The Spectator").

У 1983 р. Голдінгу була присуджена Нобелівська премія по літературі «за романи, які з ясністю реалістичного оповідного мистецтва у поєднанні з різноманіттям і універсальністю міфу допомагають спіткати умови існування людини на сучасному світі». Для багатьох вручення премії Голдінгу стало несподіванкою:

1 2 3