Вимоги до забезпечення якості та надійності вибірки

Вимоги до забезпечення якості та надійності вибірки

Якість вибірки оцінити дуже важко. Головна складність у тому, що можливості перевірки якості обмежені опосередкованими, тобто непрямими, засобами. Справді, якби було можливо порівняти суттєво важливі параметри вибіркової та генеральної сукупностей, не виникало б і самої проблеми дослідження. На практиці соціологові здебільшого невідомі основні пізнавальне важливі параметри генеральної сукупності, йому доводиться зосереджуватися на пошукові показників, які б забезпечували якість та надійність вибіркової сукупності.

Оцінюючи якість вибірки, спеціалісти часто звертаються до таких понять, як «спроможність», «ефективність» або «нез-суваність» вибіркової сукупності. Однак інтерпретація змісту цих понять обмежується статистичними показниками, оскільки проблемами формування та обґрунтування якості вибірки займалися здебільшого математики, для яких статистичні показники значно привабливіші, ніж соціальне орієнтовані критерії. Зосередившись на цифрових показниках, фахівці математичного профілю або зовсім обминали, або відводили другорядну роль змістовим та смисловим обґрунтуванням.

Одним з них є визначення необхідного та достатнього обсягу вибірки. Прагнучи забезпечити рівноправне представництво генеральної сукупності, кількість респондентів слід розраховувати за формулою:

N = 1\Д2 + 1\N

де N — кількість осіб генеральної сукупності;

Д — припустима помилка.

За умови, що Д = 0,05, тобто допустима помилка становить 5%, обсяг вибіркової сукупності дорівнюватиме:

Чисельність генеральної

сукупності 1000 2000 3000 4000 5000 Безкінечна

Обсяг вибірки 286 333 350 360 370 408

За такого суто формального підходу до визначення обсягу вибіркової сукупності неминучі суттєві відхилення від оптимальних показників якості та надійності

Навіть нефахівцю зрозуміло, що 408 респондентів зовсім недостатньо для проведення дослідження на рівні навіть області або регіону, не кажучи вже про дослідження на рівні держави. Однак для дослідження у спеціалізованому колективі не обов'язково залучати до вибіркової сукупності 286 або 333 працівники.

Отже, при визначенні обсягів вибірки слід не тільки спиратися на суто формалізовані розрахунки, а й зважати на репрезентованість у вибірці різних верств чи груп за фахом, віком, освітою, кваліфікацією та іншими показниками, які відповідали б основній меті та завданням дослідження. Кількісні показники визначають з урахуванням багатьох обставин, на практиці вони обмежуються 10—30% генеральної сукупності.

До найпоширеніших статистичних методів непрямої оцінки належать: а) метод точкової оцінки; б) метод інтервальної оцінки; в) метод перевірки статистичних гіпотез.

Точкові оцінки, які можуть бути представлені модою (величина ознаки, яка найчастіше спостерігається у сукупності або варіаційному ряді), медіаною (величина ознаки, що ділить варіаційний ряд на дві рівні частини), середнім арифметичним, дисперсією (подрібненням), виражених одним числом, розглядають як оцінки відповідних генеральних параметрів. Інтервальні оцінки використовують, коли замість точкової оцінки визначають певний інтервал значень, одна із точок якого і є величиною параметра, що його належить установити. До перевірки статистичних гіпотез вдаються за необхідності оцінити значущість статистичних показників (наприклад, гіпотези про нормальний розподіл генеральної сукупності за віком; гіпотези, що середній вік у вибірці та генеральній сукупності однаковий та ін. ). Оцінка здійснюється завдяки розрахунку або так званій довірливій імовірності

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні