Винаходи стародавнього Китаю

Винаходи стародавнього Китаю

 Чотири великі винаходи Китаю — так в однойменній книзі знаменитий дослідник китайської культури Джозеф Нідем охрестив винайдені в Середні віки папір, друкарство, порох і компас. Саме ці відкриття сприяли тому, що багато напрямків культури і мистецтв, раніше доступні лише багатіям, стали надбанням широких мас. Винаходи стародавнього Китаю зробили можливими й далекі подорожі, що сприяло відкриттю нових земель. Отже, розглянемо кожний із них у хронологічному порядку.  

 Винахід стародавнього Китаю № 1 — папір

Першим великим винаходом стародавнього Китаю вважається папір. Згідно з китайськими літописами династії Східна Хань, папір винайшов двірський євнух династії Хань — Цай Лун у 105 році н. е.

У глибоку давнину в Китаї до появи паперу для записів використовували скручені в згортки смужки з бамбука, сувої з шовку, дерев’яні та глиняні таблички і т. д. Найбільш же древні китайські тексти або «цзягувень» були виявлені на черепашачих панцирах, які датуються 2-м тисячоліттям до н. е. (династія Шан).

У ІІІ столітті папір уже широко застосовували для записів замість більш дорогих традиційних матеріалів. Розроблена Цай Лунем технологія виробництва паперу полягала в наступному: кипляча суміш із пеньки, кори тутового дерева, старих риболовних сіток і тканин перетворювалася на пульпу, після чого її розтирали до пастоподібного однорідного стану і змішували з водою. У суміш занурювали сито в дерев’яній рамі з тростини, вичерпували ситом масу і струшували, щоб рідина стекла. При цьому в ситі утворювався тонкий і рівний шар волокнистої маси

Цю масу потім перекидали на гладкі дошки. Дошки з виливками клали одна на іншу. Пов’язували стопку і накладали зверху вантаж. Потім затверділі і зміцнілі під пресом листи знімалися з дошок і сушилися. Виготовлений за такою технологією паперовий лист виходив легким, рівним, міцним, менш жовтим і більш зручним для записів.

 Винахід стародавнього Китаю № 2 — друкарство

Виникнення паперу сприяло появі іншого великого винаходу стародавнього Китаю — друкарства. Найдавніший відомий зразок друку на дерев’яних дощках — це сутра (буддійський текст) на санскриті, надрукована на конопляному папері приблизно між 650 і 670 роками н. е. Однак першою друкованою книгою зі стандартним розміром вважається зроблена під час династії Тан (618–907) Алмазна сутра. Вона складається з сувоїв довжиною 5,18 м. Згідно з дослідником традиційної культури Китаю Джозефом Нідемом, методи друку, які використовувалися в каліграфії Алмазної сутри, значно перевершують по досконалості і вишуканості мініатюрну сутру, надруковану раніше.

Набірні шрифти: Державний діяч і вчений-ерудит Китаю Шень Ко (1031–1095) вперше виклав спосіб друку за допомогою набірного шрифту у своїй праці «Записки про струмок снів» у 1088 році, приписавши дане нововведення невідомому майстру Бі Шену. Шень Ко описав технологічний процес виробництва літер з обпаленої глини, процес друку і виготовлення набірних шрифтів.

Палітурна техніка: Виникнення друку в дев’ятому столітті істотно змінило техніку переплетення. Під кінець епохи Тан книга зі скручених сувоїв паперу перетворилася в стопку аркушів, що нагадує сучасну брошуру. Згодом при династії Сун (960–1279) листи стали згинати

1 2 3