Виникнення і початковий розвиток феодальної монархії

style="font-size: Трохи інакше подає політичний устрій Київської Русі М. М. Покровський в «Очерках истории русской культуры».

Київська Русь, на його думку, перебувала в стадії так званого міського господарства, в стадії, коли ще не було класів. Гадаючи, що відмінною ознакою держави є єдність території і єдність верховної влади, що можливо тільки в класовому суспільстві, M. M. Покровський не вважає можливим говорити про існування держави в Київській Русі, бо в що епоху якраз не було цих єдностей. Тому політичну організацію Київської Русі він відносить до форм «додержавших» політичних асоціацій.

Говорячи про роль князя, M. M. Покровський каже, що «нормандський вождь із своєю «дружиною» повинен був грати таку ж роль, як озброєні банди арабських работорговців із центральної Африки наших днів». Він відзначає два моменти в становищі князів: «Напочатку варязький князь виступає відносно підкорених слов’ян з усіма рисами «самодержавного монарха», якщо дозволити собі таку модернізацію відносно «царя», який тільки й робив, що збирав данину і скрізь воював». «До цього зводилась уся його політична діяльність. Але кінець X ст. , епоха Володимира святого «це не весна і навіть не літо, а яскрава осінь варязького панування». «Одразу після смерті його сина Ярослава влада конунга падає до такого рівня, що під пером новітніх істориків з’являється для нього зовсім нешаноблива назва — «найманий сторож»

Князь втратив необмежену владу над містом, але він зі своєю дружиною зберіг для міста своє військове значення».

«Та коли князь був тільки головнокомандуючим і його відносини до суду виявлялись, як ми бачимо, лише в тому, що з суду він жив, то хтось виконував же в місті інші «державні» функції? Цю еволюцію давньоруського міста-держави ми можемо простежити тільки на типі північного зразка. В Новгороді поступово утворився ряд справжніх республіканських магістратур — виборний посадник, виборний тисяцький, нарешті верховна рада, де колишні посадники й тисяцькі були на першому плані, як у давньому світі консули і претори, але куди в важливих випадках збиралось усе, що було великого і впливового в місті».

Можна здогадуватись, що виборні посади почали утворюватись і в Києві; літопис згадує про князівського тіуна, щось на зразок намісника в даному випадку, який був посаджений з бажання «киян, тобто, треба думати, був обраний ними, хоч, можливо, з числа князівських дружинників».

В «Русской истории в самом сжатом очерке» M. M. Покровський ще більше загострює свою думку про князя як ватажка банд работорговців: «Само собою зрозуміло, — каже він, — що вони (князі) нічим не управляли»; в X ст. , наприклад, «князь ще не брав участі і в суді. Тільки з XI ст. князі починають потроху дбати про порядок у тих містах, які поступово утворились навколо стоянок работорговців».

Неважко бачити, що Покровському не вдалось цілком побороти погляди, встановлені в домарксистській історіографії. Неважко бачити, що характеристика князя як найманого сторожа запозичена в Ключевського, так само як і уявлення про городову волость як територіальну одиницю Київської держави.

Джерелом погляду на віче як на народну владу і сам М. М. Покровський називав працю Сергеєвича «Вече и князь». Неважко, нарешті, бачити, що погляд на

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні