Виникнення і початковий розвиток феодальної залежності у Київській Русі
План
- Перетворення холопів у кріпосне селянство
- Закабалення сільського населення
- Форми експлуатації закупів
- Перетворення данини в феодальну ренту
Виникнення і початковий розвиток феодальної залежності у Київській Русі
Джерела виникнення феодальної залежності численні і різноманітні: в умовах розкладу докласового суспільства, в умовах товарних відносин, що почали розвиватись, в умовах чимраз більшого феодального гніту, можна сказати, щогодини, щохвилини народжувався феодалізм. У літературі були запропоновані різні способи класифікації виникнення феодальної залежності. Нам здається, що можна більшменш вичерпати ці способи, запропонувавши таку класифікацію їх: 1) виникнення феодальної залежності з форм холопської експлуатації; 2) закабалення сільського населення; 3) поступове перетворення данини у феодальну ренту; 4) патронат; 5) наймання; 6) насильницьке закріпачення сільського населення.
Найдавніші способи виникнення феодальної залежності — це перетворення холопів у феодально-залежне сільське населення, кабала і насильницьке закріпачення. Інші способи набули особливого значення вже в добу оформлення феодальної держави.
1. Перетворення холопів у кріпосне селянство
Як ми вже раніш з’ясували, рабів у дофеодальний період експлуатували патріархальним способом. В міру розвитку процесу феодалізації треба було чекати, що холопи будуть перетворюватись у робочу силу феодальних володінь і що експлуатація їх матиме феодальний характер, тобто буде виникати серваж на руському грунті.
Процес перетворення холопів на полі в сервів в основному припускає, що вони дістають певну господарську самостійність, починають володіти інвентарем на праві рівності, і форма їх експлуатації починає фактично зближатись з феодальною залежністю. Словом, холопи в результаті цього процесу перетворюються в кріпосних людей. Показником зближення холопів з кріпосним селянством звичайно є поширення їх правоспроможності і дієспроможності, встановлення кар за замах проти їх особи
Що цей процес проходив в XI — XII ст. у Київській Русі досить інтенсивно, доводить те, що в XIII — XIV ст. у феодальному господарстві, особливо князівському, холопи перестають грати роль основної робочої сили — це ми спостерігаємо, наприклад, аналізуючи текст Руської Правди (особливо Правди Ярославичів). Цього факту, звичайно, не можна пояснити тим, що князі відпустили своїх холопів. Це може означати тільки те, що холопи почали перетворюватись у кріпосні групи селянства, в ті його розряди, які в Московській державі дістали назву страдних людей, страдників.
Але, на жаль, процесу перетворення холопів у кріпосне селянство в Київській Русі XI — XII ст. не можна докладно і пильно дослідити, бо в нас немає докладних і безпосередніх відомостей про це. Нам мимоволі доводиться оперувати різними посередніми вказівками джерел, всілякими натяками чи навіть півнатяками, які говорять про розвиток цього процесу.
Насамперед [писемні] пам’ятки з певністю говорять про те, що основна маса холопів, крім дворових (домашніх) холопів, живе не в рабських казармах, а в окремих дворах разом із своїми родинами, в своїх домах. Про це свідчить, наприклад, Уставна грамота кн. Ростислава Смоленського, який передав, між іншим, смоленському єпископові Мануїлу «на горе огород c капустником и c женою и c детьми, за рекою тетеревник c женою и c детьми».
Про те, що