Виникнення і початковий розвиток феодальної залежності у Київській Русі

нами пам’ятник — «Правосудие Митрополичье» 17. Про становище наймитів ми будемо говорити в спеціальному розділі, а тому процитуємо тут лише ті статті, які вичерпно доводять, що закупи — не наймити.

«А се стоит в соуде челядин наймит, не похочет быти, а осподарь, несть емоу вины, но дати ему въдвое задаток; а побежит от осподаря, выдати его осподарю в полницу.

Аще ли оубъект осподарь челядина полнаго несть емоу душегоубьства, но вина есть емоу от бога. А закоупнаго ли наймита — то есть душегоубьство».

Неважко бачити, що ці дані вичерпно доводять різницю між закупом і наймитом: по-перше, становище наймита, як воно визначається процитованою статтею, інше, ніж закупа; наймит — вільна людина, яка легко може розірвати договір, виплативши подвійний завдаток; якщо завдатку він не одержав, то може без дальших розмов покинути хазяїна. Дух і зміст статтей Руської Правди про закупів говорять про незрівнянно більшу залежність закупів, про більшу зв’язаність їх зобов’язаннями перед паном. По-друге, залежність наймитів визначалась одержанням завдатку, а залежність закупів — одержанням купи. По-третє, закуп і наймит протиставляються в статті («А закупного ли наймита»). Було б дивно тлумачити цю статтю, виходячи з припущення, що слово наймит визначає або пояснює слово «закупного»

Інститут закупництва і наймання був усім відомий і пояснювати, хто такі закупні люди — не було ніякого сенсу.

Таким чином думка Сергеєвича, що купа є заробітна плата, дана паном вперед закупові, отже, що закуп — найманий робітник, не може бути прийнята, а тому не може бути прийнята і думка Чичеріна. Нам здається, що коли , відкинути тлумачення Аргунова, що купа є натуральна данина, тлумачення Грекова, що купа — рента (оброк), виплачувана закупом панові, Рейца і Сергеєвича, що купа є заробітна плата, — то лишається єдино можливою думка більшості істориків, що в основі купи лежить боргове зобов’язання, що закуп стає закупом для забезпечення і виконання цього зобов’язання.

Розуміння купи як відносин, в основі яких лежить боргове зобов’язання, дозволяє нам розкрити зміст усіх статей Руської Правди про закупів без особливих труднощів і суперечностей. Зокрема, другу статтю, що безпосередньо говорить про купу — «Аще господин переобидить закоупа, а оуведить (увередить) купу его или отарицу, то то ему все воротити, а за обиду платити ему 60 кун» — дуже добре можна зрозуміти саме при цьому значенні купи. Цілком можливі випадки, коли пан, видавши купу, може її «увередить», силою відібравши передані гроші або відібравши майно, яке було в розпорядженні закупа. Але особливо добре при цьому значенні купи можна зрозуміти зміст інших статей про закупів. Зокрема, в першій статті про закупів — «Аже закуп бежить от господы, то обель; идеть ли искать кун, а явлено ходить или ко князю или к судиям бежить обиды деля своего господина, то про то не робять его, но дати емоу правдоу» — стає зрозумілою фраза «идет ли искать кун». Звичайно, щоб виплатити своє боргове зобов’язання, закуп потребував кун — грошей. Очевидно, почала встановлюватись практика перетворювати закупа в повного холопа в разі, коли він ішов шукати грошей, і законодавство цю практику відкинуло.

У дальшій

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні