Вінницький краєзнавчий музей

ЗМІСТ

Історія.  

Фонди музею. .  

Підземелля.  

Структурні підрозділи.  

Список використаних джерел.  


Вінницький краєзнавчий музей
— обласний краєзнавчий музей у місті Вінниці, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Східного Поділля.

Музей розташований у само?му середмісті Вінниці за адресою: вул. Соборна, буд. 19, м. Вінниця-21050, Україна. З 1929 року займає будівлю, яка є частиною пам’ятки національного значення ”Вінницькі мури” (єзуїтський комплекс середини 17 ст. ; тривалий час у 3 кімнатах на 2-му поверсі була в’язниця). [1] 

Історія

Історія Вінницького обласного краєзнавчого музею розпочалася на поч. ХХ ст. , коли в травні 1918 р. міська Дума прийняла рішення про утворення в місті крайового музею, доручивши цю справу Подільському товариству охорони історичних пам'яток.

Серед його засновників були представники місцевої інтелігенції: художники В. Ф. Коренєв, С. І. Слободянюк-Подолян, архівіст Ю. С. Александрович, а також юрист Г. В. Брілінг, котрий присвятив музеєві майже 20 років. Основою колекції музею стали зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства, приватні збірки членів Подільського товариства охорони історичних пам'яток. Першу експозицію було відкрито в травні 1919 р. на квартирі художника В. Ф. Коренєва, яка знаходилась на вул. Дворянській, в будинку Вілинського (нині вул. М

Грушевського, 30).  

З грудня 1921 р. музей містився в будинку Топчевського (нині музична школа № 1 на вул. Г. Артинова, 21) і мав три відділи: історико-археологічний, етнографічно-економічний та відділ мистецтв. Незважаючи на важкі часи музей приймав відвідувачів, проводив збирацьку та просвітницьку роботу. У 1921 р. в музеї побувало 6 506 чол. , у 1926 р. кількість відвідувачів збільшилась в два з половиною рази (близько 16 тис. чол. ). Влітку 1929 р. музей переїхав в одну із будівель історико-архітектурного комплексу ХVІІ ст. "Мури", де й знаходиться сьогодні. На той час музей діяв як історико-побутовий, а його експозиція складалася з п'яти відділів: етнографічного, історико-археологічного, агропромислового, революції та відділу мистецтв.

 

Г. В. Брілінг (1867-1941) - один із засновників музею, його директор у 1919-1920, 1923-1932 роках.

Напередодні Другої світової війни музейна колекція нараховувала близько 13 тис. одиниць зберігання. Під час німецько-фашистської окупації (1941-1944) музей був відкритий для відвідувачів, проте, його експозиція обмежувалась показом природничої, етнографічної та художньої колекцій. У 1944 р. німці вивезли з музею понад 6000 предметів - переважно речі з етнографічної, археологічної та нумізматичної збірок. Незначну частину вдалось повернути, але більшість у непридатному для експонування стані. По завершенню війни в музеї був створений новий відділ Великої Вітчизняної війни.

 

Фрагмент експозиції 1930-х років.

У жовтні 1964 р. розпочалася повна реконструкція приміщень, в результаті якої музей отримав 20 експозиційних залів загальною площею понад 2000 м2. Була розгорнута широка робота з комплектування музейної колекції, проводились пошукові археологічні, етнографічні, природничі експедиції. Саме тоді визначилась нині діюча структура експозиції з відділами природи та історії краю. Художній проект і оформлення нової експозиції здійснили українські, російські та латвійські художники.

 

Зовнішній вигляд музею

1 2 3 4 5 6