Віра, Надія, Любов у філософсько-релігійній та етичній думці України та світова культурна традиція
В основі роботи С. Калиновського "Десять книг Аристотеля до Нікомаха, тобто етика" лежать думки цього видатного античного мислителя, яких автор коментує, доповнює та розвиває. Згідно поглядів С. Калиновського, Надія та Любов – це пристрасні бажання, пов'язані з перетерплюванням. Любов, за думкою автора, якоюсь мірою “є коренем усіх інших чеснот". Вона визначається як здатність до добра, незалежно від того, дійсне воно, чи ні. Любов за своєю суттю подвійна. Викликана волею, вона є перетерплюванням, а викликана чуттєвим бажанням – пристрастю. Остання постає як "любов до деякої речі, якогось добра, що розливається в нас", тобто вона може бути егоїстичною. Любов-прихильність або любов-дружба, спрямовані на когось іншого заради нього самого, а не заради насолоди чи користі, є проявом волі.
Любов має свої причини й наслідки. Серед її причин перше місце посідає добро, спільність звичаїв та прагнень, а також – привітливість, шляхетність, родинні зв'язки. Нарешті, "сама любов викликає любов", – пише філософ і, посилаючись на Сенеку, додає: "Хочеш бути коханим, кохай" (27, с
Надія трактується С. Калиновським як перетерплювання бажання, яке спрямоване на добро. Досягти його важко, але можливо. Причиною надії може бути як досвід та обізнаність, так і неосвіченість та незнання. Надія проявляється в довготерпінні, чеканні, натхненні та піднесенні.
Схожі визначення цих понять знаходимо й в інших текстах українських філософів цієї доби. С. Кулябка також виділяє любов дружню та пристрасну. Але, на відміну від С. Калиновського, він вважає можливою дружбу заради користі. За його думкою, є головна та допоміжна причини любові. Головною її причиною є душа, допоміжною – чуттєве бажання. Відповідно, любов виявляється в раціональних, чуттєвих, а також вроджених бажаннях (схильностях від природи). Надію мислитель пов'язує з прагненням до пізнаного добра.
Славетні не