Вірус кору

План

Кір

Збудник кору

Механізм передачі інфекції

Особливості кору у дітей 1 року життя

Профілактика

Література

За визначенням експертів ВООЗ випадком кору повинне вважатися будь-яке захворювання, яке супроводжується температурою, макуло-папульозним висипом, а також кашлем, ринітом чи кон'юнктивітом.

Кір – це надзвичайно розповсюджене і контагіозне захворювання. Тільки у 2003 р. в світі було зареєстровано понад 30 млн. випадків кору, з яких біля 530 тис. завершилися летально. В Європейському регіоні у 2004 р. було зафіксовано понад 29 тис. випадків кору. За прогнозами експертів ВООЗ у 2003 р. в Європі могло статися 4850 смертельних випадків від цього захворювання. В Україні за останній рік захворюваність на кір зросла більше ніж в 16 разів. У 2005 р. було зареєстровано 2392 випадки захворювання. Кожного року в країні реєструється поодинокі випадки смерті людей від кору.

Враховуючи небезпечність кору для людини ВООЗ визначила елімінацію кору приорітетною метою в 4 регіонах світу, в тому числі і Європейському. Критерієм елімінації кору вважається рівень захворюваності не більше 1 випадку на мільйон населення. Елімінацію кору в Європейському регіоні, як приорітетне завдання, було внесено в резолюцію 55 сесії Регіонального комітету ВООЗ.

Збудник кору

Збудником кору є вірус, який містить РНК. Він відноситься до сімейства Paramixoviridae, роду Morbillivirus. Вірус кору не стійкий у зовнішньому середовищі, чутливий до ультрафіолетового опромінювання, сонячного світла, висихання

Поза організмом людини вірус гине максимум через 30 хвилин.

Джерелом інфекції при кору є тільки хвора людина, яка стає заразною в останні 24-48 годин інкубаційного періоду. Вона виділяє вірус протягом всього катарального періоду і ще 5днів після появи висипу. Самим заразним є хворий на кір в катаральному періоді.

Механізм передачі інфекції – повітряно-крапельний. Вірус у великій кількості потрапляє в оточуюче середовище у вигляді повітряно-крапельних аерозолей під час розмови, кашлю, чхання хворого. Дрібні крапельки слини, які містять вірус, з потоками повітря можуть переноситися на значні відстані: з кімнати в коридор, з коридору в сусідні приміщення і, навіть, з одного поверху на іншій. Через предмети побуту, продукти харчування і третіх осіб вірус кору не передається.

Природна сприйнятливість до кору вважається загальною. Індекс контагіозності при ній складає 95%-98%. (з кожних 100 неімунних людей, які були в контакті з хворим на кір, можуть захворіти 95-98). За словами відомого українського епідеміолога академіка Л. В. Громашевського (1958) «Уникнути кору вдається лише тим особам, які протягом свого життя поставлені поза умовами зустрічі з джерелом інфекції». У випадках заносу кору у ті місця, де його багато років не було, на нього хворіє майже все населення. Так, під час епідемій кору на Фарерських островах (1846), островах Фіджі (1875), Колимі в Росії (1901) перехворіли 95%-97% населення, померло біля 10% жителів.

Сприйнятливість до кору не залежить від віку людини. Єдиною захищеною від кору віковою групою є діти перших 3 місяців життя, які народилося від матерів, що мають протикоровий імунітет. Після 3 місяців життя напруженість вродженого імунітету знижується і до 6-9 місяців діти стають сприйнятливими до кору. Проте, якщо мати дитину не має імунітету проти кору, то дитина сприйнятлива до захворювання з перших днів життя.

При

1 2 3 4 5