Витоки філософської культури Русі

характеру, висунуті Іларіоном у "Слові. . . ", плідно використовувались у подальшому становленні філософської думки, суттєво вплинувши на ідейний процес Київської Русі та в наступні періоди історії.

Суспільна думка Київської Русі XI ст. позначена постатями Луки Жидяти і Феодосія Печерського.

Лука Жидята (про його життя майже нічого невідомо) був "книжником" Ярослава Мудрого, отримав сан єпископа, а після смерті Ярослава був засуджений і ув'язнений у монастир, де провів три роки. Після звільнення, повертаючись до Новгорода, Лука 15 жовтня 1059 р. помер.

Його твір "Повчання архієпископа Луки до братії" вважається оригінальним документом соціально-етичної думки, яка відображала реалістичну картину тогочасного суспільства. Актуально звучать сьогодні заклики Луки до любові, до загальної злагоди і миру в людських стосунках. "Претерпите брат брату, а не воздайте зла на зло, друг друга похвали, да и бог вас похвалит. . . Не осуди брата,. . . поминая свои грехи, да тебя бог не осудит" — так визначив Лука ідею суспільного примирення і милостивості.

Феодосій Печерський (бл. 1036 — 1074) — один із перших книжників — полемістів

Народився Феодосій у багатій сім'ї у Василеві (м. Васильків Київської обл. ). Дитячі роки провів у Курську, звідки сімнадцятилітнім юнаком таємно прибув до Києва з тим, щоб вступити до монастиря. Був замкнутий, відчужений, що й зумовило його вибір служити церкві.

Поселившись поряд з печерою Антонія, Феодосій ЗО років провів як затворник, у "трудах" і молитвах, не думаючи про свою плоть і переносячи труднощі та митарства печерського подвижника. У 1062 р. братія Києво-Печерського монастиря вибирає його ігуменом, і Феодосій спрямовує свою основну діяльність на укріплення позицій Києво-Печерського монастиря, посилення ролі православної церкви. Він автор 11 творів, серед яких "Слово про терпіння і любов", "Повчання про терпіння і смирення". Феодосій виступав ідеологом православ'я, вважаючи, що саме воно є істинною релігією, проповідував основи християнської моралі, боровся за її чистоту, різко виступав проти залишків язичництва. У його соціальних поглядах інтереси церкви переважають над світськими, наприклад ідея про те, що світська влада від Бога і тому вона має стояти на боці церковних інтересів, що церква повинна здійснювати нагляд над світською владою, тощо.

Нестор (бл. 1056 р. — після 1113) — "батько руської історії", чернець — літописець. Автор "Житія преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського" та інших творів, серед яких особливо вирізняється створена ним редакція "Повісті временних літ". Він об'єднав роздрібнений матеріал літописань і цілісно його осмислив відносно історії Руської землі.

"Повість временних літ" є важливим матеріалом для вивчення історіософських поглядів давньоруської суспільної думки. Нестор, як й інші літописці, прагнув не тільки зобразити історичні події, а й порівняти їх з іншими подіями, знайти їх першопричини, передбачити наслідки. Такі історіософські проблеми, як світова історія, в самому широкому розумінні цього слова, "откуда єсть пошла Руская земля", роль і місце, яке посідає Київська Русь серед інших держав, та інші, були настільки важливими, що фактично визначали тему і сенс людського життя. Характерною рисою "Повісті временних літ" та іншої історіософської літератури було те, що в ній погляд на історію людства отримував певну конкретизацію в політичних ідеях і концепціях. Це було викликано потребами

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні