Візантійський монументальний живопис та його іконографія
План
ВСТУП
РОЗВИТОК СЛОВ'ЯНСЬКОГО ЖИВОПИСУ І СПЕЦИФІКА ЦЬОГО ПРОЦЕСУ
Проблема національної своєрідності та витоків південнослов¢янського мистецтва
Візантійські впливи на формування південнослов’янського монументального живопису X-XII ст.
Монументальні розписи південних слов¢ян ХІІІ – середини ХV ст.
ВИСНОВКИ. .
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Серед найважливіших історичних подій, що вплинули на мистецтво південнослов¢янських народів, прийняття християнства посідає чільне місце. Мистецтво Візантії являє собою унікальний і найважливіший осередок середньовічної художньої культури. За період тисячолітньої історії Візантійська імперія, переживаючи періоди піденесення і занепаду, утворила особливий світ (в який входили і південні слов¢яни), який в науковій літературі називають візантійським колом.
Для південних слов¢ян стосунки з Візантією перед усім вплинули на розвиток культури, а від так і мистецтва.
Метою даної роботи є вивчення і аналіз характеру впливів Візантійської художньої традиції на формування і подальший розвиток південнослов¢янського монументального живопису.
Для дослідження мети вирішені наступні завдання:
- Аналіз історико-соціальних умов виникнення і розвитку націонольно-своєрідного південнослов¢янського середньовічного мистецтва
- Дослідження процесу формування і зміни візантійського живописного канону та його поширення в мистецтві православного світу.
- Характеристика специфіки розвитку південнослов¢янського монументального живопису, з попереднім дослідженням витоків самобутності середньовічного мистецтва південих слов¢ян.
Хронологічні межі дослідження – Х-середина ХV ст.
В географічні межі дослідження включені середньовічні Болгарія, Сербія і Македонія.
Об¢єктом дослідження даної роботи є формування та еволюція, закономірності розвитку південнослов¢янського монументального живопису.
Предметом дослідження є стилістика і сюжетика монументального живопису південних слов¢ян.
Наукова новизна роботи. Запропонована нова інтерпретація проблеми “південнослов¢янське мистецтво в сфері візантійського впливу” дозволяє по-новому осмислити навіть ті теми, що здавались достатньо дослідженими, визначити деякі можливі варіанти вивчення як нових, так і традиційних мистецтвознавчих проблем.
Практична цінність отриманих результатів. Дана робота може бути складовою відповідних навчальних курсів, допомогти дослідникам, які займаються аналогічними проблемами, бути частиною розробки великих наукових проблем.
Методологічною основою роботи є історико-мистецтвознавчий підхід до інтерпретації предмета дослідження.
Актуальність проблематики. В безперервності культурного процесу кожна ланка має важливе значення для майбутнього. Сьогодні в період демократизації суспільства, національного відродження слов¢янських народів, особлива увага приділяється спорідненості культури слов¢ян, збереженню мистецтва і самобутніх традицій. Стилістичні і сюжетні особливості Болгарського, Сербського і Македонсьного живопису і характерні для загальнослов¢янського мистецтва, зокрема живопису Київської Русі, звідки бере початок національна українська школа монументального живопису.
Стан вивченості досліджуваної проблеми.
Наука про середньовічне мистецтво склалася в другій половині ХІХ століття, основним її методом було іконографічне дослідження пам¢ятників. В цій області такими вченими як Буслаєв Ф
В 10-20 рр. ХХ ст. з¢явились нові відкриття творів монументального живопису Візантії і православних країн, наслідком яких були нові дослідження і наукові праці.
В середині ХХ ст. видані капітальні дослідження візантійського живопису А. Н. Грабара і В. Н. Лазарєва. (Грабар А. Н. “Византийская живопись” (1953), Лазарев В. Н. “История византийской живописи” (1947-48) ) Значне місце в даних працях приділено монументальному живопису Болгарії, Сербії