Візантійський монументальний живопис та його іконографія
Залишки фресок ХІІІ ст збереглись також в церкві св. Стефана і церкві Панагії Кубелідіки в Касторії. Незначні фрагменти першої церкви не дають нічого принципово нового для розуміння мистецтва ХІІІ ст. Значно цікавішими є фрески церкви Панагії Кубелідіки, які виникли в третій чверті ХІІІ ст. Хоча форми залишаються важкими, вони набувають більш округлого характеру. Це виявляється і в півфігурі Богоматері, яка прикрашає конху апсиди, і в фігурах святителів нижнього регістру апсиди, і в сценах життя Христа (Воскресіння Лазаря, Вхід в Ієрусалім, Вознесіння) і Марії (Введення у храм, Успіння). У фресках церкви Панагії Кубелідіки багато спільного з передовою групою сербських розписів другої половини ХІІІ ст. Проте їм не вистачає свіжості і безпосередньості виразу творів сербського монументального живопису. Риси відмінності сербського і македонського живопису чітко виявляються починаючи з ХІІІ ст.
В XIIIст сербська школа живопису, яка в попередні періоди знаходилась в повній залежності від Візантйї, виходить на самостійний шлях розвитку. Вона продовжує отримувати творчі імпульси від Візантії, до яких приєднуються слабкі романські впливи. Проте візантійський канон був підданий значній сюжетній і стилістичній редакції згідно місцевим вимогам.
Утворення сербської автокефальної церкви сприяло зростанню національної самосвідомості сербів. Приєднавши в кінці XIIIст грецькі території, Сербія відчула вплив грецької культури. Серби використовували грецьких художників для оздоблення фресками церков
Розквіт сербського живопису припадає на XIII-поч XIVст і на останні десятиліття XIV-поч XVст, коли після важкої поразки війська сербів відступили в долину річки Морави, де було створено декілька чудових творів монументального мистецтва: Раваніца, Ресава, Каленіч.
На відміну від попереднього періоду, в сербському живописі XIIIст з’являються нові моменти. Передусім розширюється іконографія. Надзвичайного поширення набувають портретні зображення. В релігійних сюжетах художники намагаються передати різноманітні емоційні стани людини. Внаслідок, персонажі фресок набувають більшої життєвості і реальності. Змінюються емоційні акценти. Драматизм, характерний для розписів Нерезі, поступається м¢якому ліризму і ніжності. Відповідно, відбуваються зміни і в манері письма, яка стає більше вільною і живописною. Надзвичайно чистими і свіжими кольорами передається пластика тіла. Сприйняття оточуючого світу стає більше широким і одночасно більше особистим.
Творами сербського живопису ХІІІ ст властива монументальність. Серби надають перевагу великим формам, широким площинам, масивним фігурам з важкими головами і кінцівками,