Візантійський монументальний живопис та його іконографія
Ще помітніший слід залишили на Балканах римляни. З II ст. до н. е. розпочинається завоювання на теріторії Сербії, в кінці I ст. до н. е. легіони римських завойовників з’являютьсяна теріторії Болгарії. На місці старих поселень зводяться міста, з’являються нові міста (Сердика(Софія), Августа-Траяна-Берея (Стара Загора), Нікополіс-ад-Іструм на території Болгарії; Сінгідунум (Ббєлград), Сірміум, Наіссус, Вімінаціум на теріторії Сербії) з храмами, стадіонами, термами, будинками з колонами і скульптурними рельєфами для римських чиновників. Варто відмітити грандіозний палац римського імператора Діоклетіана, збудований поблизу Салони в кінці ІІІ – початку ІV ст. Ряд архітектурно-будівельних прийомів, деякі мотиви його скульптурного декору продовжували і століттями пізніше впливати на архітектуру і мистецтво сусідніх земель. Палац являв собою цілий комплекс споруд, всередині його стін розпочало свій розвиток місто Спліт в епоху раннього Середньовіччя.
На теріторії Сербії від римської епохи збереглися досконалі твори античної скульптури (фігура сидячого Геракла із Тамніча, кінець II ст. до н. е. ; чоловічий портрет із Кладово, ІІ ст; портрет Константина Великого із Ніша, ІV ст. ), надгробки з фігурними зображеннями
Криза рабовласницького суспільства і політичне послаблення імперії спричинили поділ її 395 року на Східну та Західну, що мало важливі наслідки майбутнього балканських народів. З IV ст. на теріторії Балканського півострова розвивається Візантійська культура. На теріторії Болгарії і Ссербії існували ранньвізантійські храми і Базиліки, центричні церкви.
Великі слов’янські напади на Балканський півострів призводять до зміни етнічного складу населення. До початку VII ст. Балкани цілком зайняті слов’янами. Слов’яни володіли певними навиками будівництва, виготовлення художніх виробів. На новій батьківщині вони застали багаті місцеві архітектурно-художні традиції, в які впліталися впливи античного грецького, римського та візантійського мистецтва, чому особливо сприяли релігійні зв’язки.
Сербські племена займали центральну гірську частину Балканського півострова з виходом до Адріатичного моря. На теріторії Болгарії в другій половині VII ст. з’являються тюрські племена протоболгар, які, змішуючись із слов’янським населенням, пізніше утворять болгарську народність.
Візантійська культура в момент проникнення слов’ян на Балкани являла не минуле, а живе теперішнє. Завдяки гнучкій церковній політиці по відношенню до слов’ян (дозвіл Богослужіння на місцевій мові), більшість південнослов’янського населення прийняло християнство східної православної церкви до IX ст. Багатовікова і розвинена художня традиція, висока досконалість в області монументального живопису не могли не вплинути на мистецтво південних слов’ян в ранню епоху їх історії. В ряді міст існували значні пам’ятники візантійського мистецтва. Так як ні одного повного мозаїчного чи фрескового розпису VI-VII ст не зберіглося (вціліли лише частково фрагменти в апсидах), важко скласти уявлення про систему декорування візантійських храмів цього періоду. Саме тому такі пам’ятки, як залишки фресок Червоної церкви в Перуштіце (Болгарія) і Єпископської церкви у Стобі (Македонія) важливі не