праці ¾ рослини та тварини ¾ знаходяться на одному місці. Це впливає на формування виробничих витрат, оскільки зумовлює порівняно велику потребу в механізмах і витратах на переїзди й транспортування продукції, а також зумовлює певні особливості операційного менеджменту, пов’язані з необхідністю мінімізації витрат.
У сільському господарстві частина виробленої продукції використовується у подальшому виробництві (певну кількість зерна, картоплі та іншої продукції залишають на насіння, для годівлі худоби, частина поголів’я тварин використовується для відтворення стада і т. ін. ). Тому не вся вироблена в цій галузі продукція є товарною. Це зумовлює особливості планування обсягів виробництва та розподілу продукції, а також організації виробничих процесів. На відміну від промисловості в сільському господарстві робочий період не збігається з періодом виробництва. Це пояснюється тим, що виробничий період тут — це час, коли процес здійснюється за безпосередньої участі людини й часу, що проходить під дією природних чинників. Така особливість сільського господарства накладає свій відбиток на процес організації виробництва і відповідно на прийняття управлінських рішень. Це стосується організації використання трудових ресурсів та розподілу робочого часу за місяцями і виробничими циклами. Сезонність виробництва у рослинництві, коли виробничий процес має найвищу та найнижчу інтенсивність. Виробництво тут здійснюється за певними циклами ¾ підготовка ґрунту до посіву, догляд за посівами, збирання урожаю
Поряд з цим за окремими культурами виробничі цикли збігаються, що зумовлює необхідність у додатковому залученні трудових і матеріальних ресурсів для своєчасного виконання робіт. Сезонність також спричиняє проблеми у використанні техніки, коли, наприклад, зернозбиральний комбайн працює лише два—чотири тижні на рік, а протягом іншого часу перебуває на зберіганні. І навпаки, в період міжсезоння виникає проблема зайнятості трудових ресурсів та засобів виробництва. Звичайно, ці чинники значно впливають на процеси організації виробництва й управління. Взаємодоповнюваність його основних галузей ¾ рослинництва та тваринництва. Тваринництво не може розвиватися без кормової бази, а рослинництво ¾ без органічних добрив, що надходять від тваринництва. Крім того, паралельний розвиток обох галузей дозволяє раціональніше використовувати трудові та матеріальні ресурси. Виробництво сільськогосподарської продукції і формування цін на неї здійснюються в умовах, наближених до досконалої конкуренції, тоді як ціни на ресурси для сільського господарства та на продукцію переробних галузей формуються в умовах недосконалої конкуренції. Низький рівень ліквідності сільськогосподарських підприємств не дозволяє їм одержувати на етапі переходу до ринкової економіки в потрібному обсязі інвестиції від інших суб’єктів бізнесу. Це також пов’язано з низьким рівнем обороту коштів у цій галузі. Особливості формування і функціонування соціальної сфери в сільській місцевості, що проявляються у специфіці сільських громад, яка полягає у поєднанні виробничих та соціальних проблем життя громади. 4. Основні функції менеджера
До основних напрямів діяльності менеджера на сільськогосподарському підприємстві можна віднести:
— визначення цілей господарської діяльності;
— виділення та ідентифікацію наявних проблем;
— організацію заходів, спрямованих на розв’язання наявних проблем;
— пошук, обробку і використання відповідної інформації;
— розгляд та аналіз альтернативних напрямів діяльності;
— прийняття певних специфічних і конкретних рішень;
— розробку тренінгових програм для працюючих на підприємстві;
— управління