Визначення взаємозв'язку відхилень у функціонуванні психічних процесів та особистісному розвитку дитини

План

 

1. Детермінанти відхилень у розвитку особистост

2. Структура первинного і вторинного дефектів.

3. Частковий і загальний характер порушень психічного розвитку

 

У сучасній вітчизняній психології, психіатрії та нейропсихології відхилення у психічному розвитку дитини сприймаються насамперед як результат того чи іншого ушкодження мозкового субстрату. Слідом за цими порушеннями виникають відхилення в особистісному розвитку як реакція на порушення психічних процесів.

Проте відхилення в особистісному розвитку не завжди є реакцією на якийсь дефект у розвитку психічних процесів, часто вони виникають у дітей з нормальним (що відповідає вікові дитини) функціонуванням психічних процесів.

Причини порушень розвитку особистості різноманітніші: це реакція на несприятливу соціальну ситуацію розвитку, розлад у системі сімейних стосунків і т. д. Психолог має вміти відрізняти порушення розвитку особистості, що виникають як реакція на дефекти у сфері функціонування центральної нервової системи, від тих, що детерміновані соціумом.

Порушення розвитку особистості можуть досягати рівня, що призводить до соціальної дезадаптації, а можуть залишатися в межах соціальне допустимих норм поведінки. Водночас не всі прояви дезадаптованої поведінки пов'язані з порушеннями психічного розвитку

Психопатія, реакції дезадаптації в підлітків з акцентуаціями характеру, психопатоподібні реакції в дітей з органічними ураженнями ЦНС проявляються у вигляді відхилень від загальноприйнятих норм поведінки. Разом з тим деякі форми відхилень у поведінці не пов'язані з певними особистісними порушеннями, а є результатом неправильного виховання або одиничними (в житті дитини) реакціями на психотравмуючу ситуацію.

Детермінанти відхилень у розвитку особистості

У вітчизняній та зарубіжній психології існує ряд концепцій, кожна з яких розглядає порушення особистісного розвитку як наслідок досить різноманітних причин: генетичних, фізіологічних (наприклад, ускладнення процесу пологів), соціальних (засвоєння неадекватних форм поведінки батьків) тощо. Природно, в межах підручника неможливо відобразити всю повноту та різноманітність поглядів на це питання, але ми сподіваємося, що читачі відтворять цілісну картину завдяки самостійному вивченню рекомендованої літератури. Ми також не даємо власних оцінок цих теорій, вважаючи, що кожен психолог-практик має право вибрати найближчий йому напрям та проводити корекційну роботу в його руслі. Порядок викладення різних концепцій щодо формування порушень розвитку особистості побудований відповідно до того, до якого вікового періоду розвитку дитини автори відносять час виникнення розпаду, чи вважають його генетичне зумовленим, таким, що залежить від внутріутробного періоду, перебігу пологів, розвитку в перші місяці життя, впливу батьківського ставлення й т. д.

У «біологічно орієнтованій психіатрії й психології особистісні та поведінкові порушення в дітей та підлітків розглядаються як результат впливу генетичних факторів. Так, схильність до ризику, агресія, висока делінквентна активність у хлопчиків пов'язуються з наявністю додаткової «У»-хромосоми. Проводяться також серйозні дослідження з питання про роль генетичних факторів у процесі формування психопатії, порушень потягів. В останні роки у вітчизняній та зарубіжній психології розвивається отологічний підхід, згідно з яким форми порушеної поведінки та патологічних (з точки зору сучасних соціальних норм) особистісних реакцій розглядаються у контексті поведінкової активності, характерної для різних біологіч­них істот. Схильність до бродяжництва в підлітків пояснюється прихильниками цієї концепції необхідністю освоєння нової території, виходу за межі «батьківського гнізда». Проводяться паралелі між

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні