Визначні фізики України

світовим іменем виразив свій протест проти реакції, тьми, шибениць і сваволі московських шо­віністів.  

7. ВИЗНАЧНИЙ ФІЗИК ОЛЕКСА БІЛАНЮК

Не можна не згадати видатного вченого і патріота України, чиїм ім'ям пишається і світ. Це Олекса Біланюк. Той Біланюк, який ще в 60-х роках насмілився зазіхнути на авторитет А. Ейнштейна та цілих поколінь учених, які вважали безсумнівним існування в природі межі максимальної швидкості. Олекса Біланюк, опублікувавши ряд праць із тахіонної проблематики, довів, що існують надсвітлові частинки — тахіони, які не можуть рухатися зі швидкістю, меншою від світлової або рівною їй. Тим самим він започаткував нову галузь теоретичної фізики. Народився О. Біланюк у 1926 р. на Лемківщині. Електротехніку вивчав у Бельгії, ступінь доктора наук здобув у Мічиганському університеті, а професора фізики — у Квартморському коледжі США. Основний напрямок його наукової діяльності —експериментальна ядерна фізика.

ВИСНОВОК

Багато українських учених – гігантів світової фізики, яких буремні вітри ХХст. занесли за межі України, зро­били вагомий внесок у світо­ву культуру і науку, що є час­ткою творчого потенціалу ук­раїнської нації. До таких уче­них треба віднести Юрія Кістяківського (1900—19821—директора інституту ім

Планка, наукового радника президен­та США Ейзенхауера, профе­сора Прінстонського і Гарвар­дського університетів, спеціа­ліста з молекулярної кінетики і спектроскопії, видатного вченого в галузі ядерної фізи­ки і співавтора водневої, а потім нейтронної бомб; Ми­хайла Яримовича — керівни­ка програм з фізики міжпла­нетного простору і систем космічних польотів: миколу Галоняка — професора елек­тричної інженери Ілінойського університету США; Володи­мира Романіва — дослідника напівпровідникової фізики і техніки; Петра Грицака—професора механіки, головного проектувальника теплової си­стеми супутників «Тельстар»; Ієна Шевчука, який зробив рідкісне відкриття — виявив зоряний спалах у Великій Магеллановій Хмарі; Джорджа Гамова — автора теорії пер­вісного вибуху (він з'ясував генетичний код ДНК); Рома­на Яцківа, Юрія Даревича, Марка Горбача, Романа Каню­ка. Є багато інших провідних учених-фізиків, серед яких чи­мало лауреатів, академіків, які займали і займають високі посади. Але, безперечно, більшість фізиків з українсь­ким корінням жили і живуть у Росії. Серед них такі світила, як М. Боголюбов — засновник школи теоретичної фізики, Дмитро Іваненко, що перед­бачив роль нейтронів у будові ядра, Г. Буккер — директор-інституту ядерної фізики в Новоросійську, Микола Леонтович — академік, працював у галузях електродинаміки, термодинаміки, оптики, кван­тової механіки, радіофізики тощо. Він розробив інерційну теорію плазми. Петро Капіца —директор інституту фізичних проблем Академії наук, лауре­ат Нобелівської премії, основні праці з ядерної фізики та фізики і техніки низьких температур, електроніки, відкрив явище надплинності, створив потужні НВЧ-генетори тощо. (На жаль, останні два вчені чомусь не захотіли залишитися українцями. )

Багато українських учених пережили тяжкі дні випробу­вань: це і погромні статті в пресі, й образливі допити і не­стерпні тортури з протореною дорогою на Колиму — «эту чудную планету, откуда возврата нету». Тисячі з них — відомих, маловідомих і невідо­мих — закатовано, деякі на віки вічні спочили в ко­лимській мерзлоті. І нині на­став благословенний час для повернення слави і честі вірних синів України, її ли­царів, що у часи найважчих лихоліть не зрадили своєї землі.

Література:

1. Газета “Голос України” №№ 109-110, 21 червня 1997 р.

2. Газета “Фізика

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні