Володимир Соловйов

Володимир Соловйов народився 16 січня 1853 р. Він був другим сином видатного історика професора Сергія Михайловича Соловйова (1820–79). Володимир зростав у Москві, де його батько викладав і згодом виконував обов’язки ректора університету. Дід Соловйова, Михайло Васильович та інші його родичі з боку батька належали до духівництва, і професор Соловйов, хоч сам не наслідував цю сімейну традицію, лишався практикуючим членом Російської Православної Церкви, твердим у своїх християнських переконаннях. На захист чистоти імені свого батька Володимир Соловйов писав про нього у своїй статті від 1896 р. 7 як про “непохитно переконаного у позитивних істинах християнства”, коментуючи, що водночас Сергій Соловйов ніколи не намагався нав’язувати свою віру іншим. Діти Соловйова виховувалися у додержанні обрядів і таїнств Православної Церкви, і тут, як і стосовно кола читання, юного Соловйова наставляв батько. Мати філософа, Поліксена Володимирівна (уроджена Романова, пом. 1909 р. ), була поглинена турботами про свого чоловіка та їхню велику родину. Вона народила дванадцятеро дітей, з яких три померли немовлятами, а один – у віці семи років. Біографам впадає в око така характерна риса її темпераменту й віри: Поліксена Володимирівна була схильна до сприйняття ірраціональних, містичних сторін життя; згідно з одним повідомленням, вона постає жінкою з “якоюсь постійною стурбованістю.

. й таємничими передчуттями”9. Її розглядають як одне з можливих джерел пророчих здібностей самого філософа та асоціюють із цими рисами її вдачі його прагнення збагнути приховані сили природи та духу. За материнською лінією Соловйов доводиться родичем іншому, ранішому релігійному філософові, українцю Григорію Савичу Сковороді (1722–94)10.

 В автобіографічній поемі Соловйова Три зустрічі11 згадується епізод з дитинства філософа, коли його віра в Бога була безсумнівною, а релігійні переживання – винятково інтенсивними. У 1862 році, у свої 9 років, під час богослужіння Володимир відчув перше з трьох видінь, які він пережив впродовж свого життя. З огляду на особливе значення цих трьох видінь, що стали темою цієї знаменитої поеми, в усьому житті та філософії Соловйова, вони потребують подальшого розгляду. Біограф мислителя Костянтин Мочульський надає детальний і зворушливий звіт про цей ранній та інтенсивний період життя Соловйова, а потім простежує, яким чином тверді релігійні переконання хлопчика змінилися таким само безроздільним зануренням у нігілістичні та матеріалістичні вчення, постанням яких на перший план були відмічені 1860-ті роки в Росії. Утилітаристська етика, піднесена радикальними публіцистами Чернишевським, Добролюбовим та Писаревим, безпосередня переоцінка цінностей, викоханих поколінням 1840-х, сягнули самісіньких шкільних класів і захопили Соловйова та велике число його сучасників. Філософ Лев Михайлович Лопатін (1855–1920), що був трохи молодшим другом дитинства Соловйова, помітив, яке захоплення викликало у приятелів занурення Володимира в нігілізм. Коли журнал Питання філософії та психології присвятив цілий номер статтям, що вшановували пам’ять Соловйова та його здобутки, Лев Лопатін також написав статтю про друга свого життя. Він надав великої ваги тяжінню мислителя до матеріалізму та позитивізму:

 “Соловйов відчув матеріалізм та позитивізм так глибоко, був ними так пристрасно захоплений, вклав у них стільки душі, що якби не відбулося те зрушення, про яке я казав вище [тобто повернення до релігійних переконань і цінностей], він неодмінно виявився б одним із найбільш блискучих та проникливих апостолів нового філософського руху”12.

 Письменник та публіцист Василь Васильович Розанов (1856–1919) також

1 2 3 4 5 6 7 8