Комунікативні одиниці та форми текстової структури

виступають також спеціальні графічні позначення.

А. Це, по-перше, три крапки в кінці або на початку абзаца. Йдеться не про функції розділового знака, що стосується окремого речення, а саме про роль і композиційне виділення, коли означується перехід до нового предмета мовлення. Дуже поширилося, зокрема, вживання трикрапки перед кінцевим, заключним абзацом. В усіх випадках присутність трикрапки посилює виділеність предметів мовлення.

Б. Широко застосовується виділення початкових слів абзаца допомогою великих літер. Нерідко таким чином виділяються не лише слова, а й словосполучення, в ряді випадків особливо великою подається перша літера. Це сприяє рельєфному виділенню висловлювань про предмет мовлення, що складають текст. Подібне виділення звичайно охоплює сукупність абзаців, стосується великого фрагмента тексту.

В. Дуже активно використовується для виділення компонентів тексту зміна шрифтів. Відмінним від основного в матеріалі шрифтом виділяються окремі абзаци або їхні початки. З допомогою поєднання шрифтів створюється взаємодія елементів різних змістових планів (щось є акцентованим або, навпаки, належить до деталей, подробиць і т. д. ).

Г

І нарешті, спостерігається застосування різних виділювальних лінійок і значків. Щоправда, значки (ромби, прямокутники, кружки та ін. ) використовуються в основному для виділення цілих текстів, у ролі значків внутрішнього виділення спостерігалося застосування розміщеного на початку абзаца темного кружечка та художньо-декоративних позначень, розміщуваних у серединній позиції між частинами тексту.

Посилюється рельєфність виділеності висловлювання про предмет мовлення й збільшенням інтервалу між фрагментами, що складаються з кількох абзаців. Цей засіб також використовується в розглядуваній системі композиційних виділень і часто поєднується з оформленням початкових слів абзаца за допомогою великих літер.

Незважаючи на те, що вказані графічні позначення не є власне мовними засобами, вони мають відношення до текстової будови, виконують роль засобів розчленування і зв’язку. На це вже було звернуто увагу в лінгвістичній літературі, щоправда більшою мірою з точки зору стилістичного акцентування[72].

Розглянута система засобів композиційного виділення висловлювань про предмет мовлення в тексті дає змогу "вирватися з лещат" текстової монолітності й за допомогою багатьох об’єктивних орієнтирів справді "побачити" текстові єдності, наділені власне комунікативними функціями - всі вони слугують для виділення предметів мовлення та висловлювань про них.

Ці реальні висловлювання мають різну будову з погляду їхньої співвіднесеності з елементарним висловлюванням про предмет мовлення, що характеризується певною семантико-синтаксичною вираженістю.

Просте висловлювання про предмет мовлення

Висловлювання про предмет мовлення розрізняються за обсягом, конструктивними рисами. Є висловлювання, що складаються з одного речення, є - зі складного синтаксичного цілого, а також - із поєднання складних синтаксичних цілих. Це залежить від того, в якій співіднесеності перебуває реальне висловлювання про предмет мовлення з елементарним висловлюванням. Ми говорили вже про те, що елементарною комунікативною одиницею тексту, мовлення є елементарне висловлювання про предмет мовлення. Воно в семантико-синтаксичному плані представлене одним реченням або складним синтаксичним цілим зі з’єднувальними відношеннями речень. Треба також враховувати, що при формуванні реального висловлювання до основного повідомлення приєднуються супровідні компоненти, котрі слугують для посилення ефективності комунікації. Супровідні компоненти ми пізнаємо за наявністю у висловлюванні складних синтаксичних цілих із супровідними відношеннями. З урахуванням сказаного можемо приступити до розгляду типів висловлювань про предмети мовлення.

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні