Внесок історичного товариства Нестора Літописця у розвиток української історичної науки

ст. населення визнавало шлюб невінчаний рівносильним із вінчаним. Окрім того, для того щоб шлюб був легітимним, потрібна була ще згода батьків, публічний вияв почуттів, побутові обряди. М. Владимирський-Буданов у своїй роботі дає також роз’яснення щодо причин розлучення, влади чоловіка у сім’ї, батьківської влади. Автор доводить, що і в XVI ст. влада чоловіка над жінкою серед нижчих прошарків народу носить зовнішні ознаки рабського становища жінки, особисті стосунки між подружжям знаходяться у тісному зв’язку з майновими, чоловік, що живе у домі дружини, має обмеження власних прав, і навіть до 2-ї половини XVI ст. зберігся звичай продавати батьками своїх дітей у вічне рабство.

На засіданні Товариства 24 листопада 1892 р. з доповіддю етнографічного характеру, яка носила назву "Этнографические данные о Барской околичной шляхте до конца XVIII века", виступив відомий учений М. Грушевський [14]. Він не лише висвітлив історію Барського староства, а й спробував розкрити етнографічні риси місцевої шляхти. М. Грушевський констатує, що етнографічною її основою було безпосередньо місцеве населення, а такі іноземні елементи, як поляки, волохи, південні слов’яни, татари, хоча і проникали в її середовище, проте асимілювалися нею [14, с. 16]. Цінність доповіді М. Грушевського визначається тим, що вона дозволяє констатувати факт збереження околичною шляхтою національних етнографічних рис, свідченням чого є і мова, і вірування, і побутова обрядовість.

Привертає до себе увагу стаття етнографічного характеру російського вченого Е. Аничкова "Весенние очистительные обряды" [15]. Автор відмічає те, що традиційно так склалося, що в народній медицині будь-яка хвороба була чимось стороннім, що увійшло в людське тіло, і, відповідно, обряд очищення займав важливе місце [15, с. 58]

Існує два цикли очищень (гігієнічний та релігійно- сільськогосподарський), які відповідають двом циклам весняних обрядів (миття та прибирання на Паску та очищення тварин і посівів). Висвітлюється у роботі факт проходження очищення з допомогою води, вогня, обходу, качання.

А. Лобода представив громадськості 4 квітня 1910 р. доповідь "Н. И. Костомаров, как этнограф и писатель" [16], де розкривається особистість ученого М. Костомарова з точки зору його внеску в етно- графію. Також варто згадати виступ 13 березня 1911 р. російського філолога А. Сонні "О первоначальном смысле некоторых родинных, свадебных и похоронных обрядов" [17].

Дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця Л. Падалка займався дослідженням етнічних самоназв населення Лівобережної України. За результатами своїх досліджень він зробив висновок, що більшість населення Полтавської губернії не має власної самоназви. Серед народу поширення набуло лише "козаки" чи "мужики", натомість "хохли" сприймається як глузлива назва, а "малороси" – назва, малознайома простому народові [18, с. 47]. Висновки, які зробив учений у процесі свого дослідження, мали важливе значення з погляду зміни стереотипів щодо самоусвідомлення українського народу не як "малороса" чи "хохла", тобто представника меншовартісної нації у складі Російського імперського організму, а як "козака", чим доводиться спадкоємність і безперервність власне української самобутньої етнічної історії.

Значну увагу приділяли вчені-етнографи, члени Історичного товариства Нестора-літописця також дослідженню не лише народної культури, побуту та звичаїв жителів сіл, а й міст. Зокрема, дослідження такого типу проводив дійсний член Товариства О. Андрієвський, який також був активним дописувачем "Чтений в историческом обществе Нестора-летописца". З даної тематики він є автором статей "Архівна справа о личном составе киевского общества в

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні