Внутрігосподарські підрозділи та управління ними
В умовах внутрігосподарського розрахунку система матеріального стимулювання ґрунтується на порівнянні фактичних показників з плановими. Слід зазначити, що цей підхід було розроблено в умовах наявності й доступності ресурсів, стабільності цін на них та на готову продукцію підприємства. Оскільки нині неможливо точно спрогнозувати не тільки ціни на ресурси, а й подекуди навіть їх вид та кількість, то в бюджети протягом року необхідно вносити ті зміни у витратах, які не могли бути проконтрольовані підрозділом, і відповідно до цього здійснювати коригування кінцевих показників діяльності. Наприкінці року такий бюджет відображає кінцеві результати виробництва за реальних умов господарювання. Отже, порівнюються лише контрольовані підрозділом витрати, на основі чого і здійснюється підсумкове стимулювання.
Механізм підсумкового матеріального стимулювання працівників повинен задовольняти наступні вимоги: відповідати зовнішньому середовищу функціонування підприємства, тобто ринковим умовам господарювання; враховувати вплив інфляційних процесів, зміну цін на ресурси, кон’юнктуру ринку сільськогосподарської продукції; мати простий механізм розрахунку бази стимулювання; бути економічно досконалим, простим і зрозумілим для безпосередніх виробників.
Підсумковим показником діяльності будь-якого підприємства та його підрозділів є прибуток і можливості розширеного відтворення на його основі
З огляду на ці міркування можливий наступний механізм розрахунку бази стимулювання працівників за кінцеві результати господарювання. Вона дорівнюватиме умовному прибутку підрозділу, який обчислюється за формулою
УПпл = ∑УЦскі ´ КПскі – ВВск,
де УПпл — плановий умовний прибуток центру відповідальності; УЦскі — умовна, або трансферна, реалізаційна ціна і-ї продукції підрозділу; КПск — запланована кількість і-ї продукції відповідної якості, яку буде отримано і передано керівництву господарства; ВВск — заплановані виробничі витрати підрозділу.
Важливим моментом розрахунку бази стимулювання є той