Внутрішній ринок Європейського Союзу - основні аспекти правового регулювання переміщення товарів

ЄС та рішень Європейського суду випливає, що під товарами слід розуміти вироби, які мають грошову вартість, і які можуть бути об’єктом торгових операцій. Ця категорія не обмежується споживчими товарами або звичайними товарами, предметами широкого вжитку і може поширюватись, наприклад, на монети, які були, проте вже не є, законним платіжним засобом.

Більше того, якщо стосовно поняття “мито” не виникає питань, то залишається невизначеним поняття “будь-які збори еквівалентної дії”. Європейський суд надолужив цю прогалину під час розгляду справи, у якій італійський уряд заперечував, що сума, яку вимагали від імпортерів та експортерів, становить мито, оскільки вона була пов’язана з фінансуванням підготовки інформації з структури торгівлі, а не з отриманням або захистом власної промисловості. У рішенні з приводу того, що такий збір суперечить праву, Європейський суд дав тлумачення зборів еквівалентної дії: “Будь-який грошовий збір, яким би малим він не був і яким би не було його призначення і спосіб запровадження на вітчизняні або імпортні товари, що перетинають кордон, і який не є митом в повному розумінні, становить збір еквівалентної дії,… навіть якщо він не надходить до бюджету, не є протекціоністським або дискримінаційним, і товар, який ним обкладається, не конкурує з будь-яким вітчизняним товаром”. Таким чином, збір не обов’язково стягується на кордоні; обкладання може відбуватись на будь-якому етапі виробництва або збуту, проте якщо він пов’язаний з імпортуванням товарів, це порушує право Євросоюзу.

Право ЄС не дозволяє встановлювати внутрішні податки, що дискримінують товари, імпортовані з інших країн ЄС. У ньому закладено основний принцип Договору проти дискримінації на основі національності у сфері національного оподаткування. Ст. 90 (95) Договору про заснування ЄС встановлює: “Жодна країна Співтовариства не повинна обкладати, прямо чи побічно, продукцію інших членів ЄС будь-яким внутрішнім податком, який перевищує той, що накладається прямо чи побічно на подібну продукцію внутрішнього виробництва”. Крім того жодна з країн ЄС не повинна накладати на продукцію інших членів Співтовариства будь-яких внутрішніх податків шляхом непрямого протекціонізму іншої продукції.

Хоча в цій статті йдеться про “продукцію інших членів ЄС”, Європейський суд визнав, що заборона дискримінаційного оподаткування мала поширюватися за аналогією з положеннями щодо руху товарів з третіх країн, які були в вільному обігу в межах Співтовариства

Так само, незважаючи на те, що вираз “продукція інших країн ЄС” показує, що ст. 90 стосується лише податків, які обмежують імпорт, Європейський суд вирішив, що для забезпечення нейтральності вітчизняних систем оподаткування ст. 90 має також поширюватися на експорт.

Податок, що не є дискримінаційним з першого погляду, може порушувати законодавство, якщо при його застосуванні відбувається дискримінаційний підхід до виробів, імпортованих з інших країн Євросоюзу. Наприклад, якщо певна держава дозволяє власним товаровиробникам сплачувати податок протягом певного строку і стягує такий само податок негайно після ввезення, то це буде вважатися порушенням. Імпортери вправі оскаржити такий спосіб стягнення, оскільки законодавство вимагає рівності у всіх аспектах виплати податків. Слід зазначити, що така позиція неодноразово підтверджувалась Європейським судом.

Щоб підпадати під ст. 90, не обов’язково, аби продукція була ідентичною. Європейський суд дав широке тлумачення поняттю “однорідні продукти” у ряді справ, які стосувалися можливого дискримінаційного оподаткування алкогольних напоїв. В плані однорідності податкова класифікація продукції під однією назвою в Єдиному митному тарифі має велике, однак не вирішальне значення. Натомість вироби

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні