Внутрішній ринок Європейського Союзу - основні аспекти правового регулювання переміщення товарів

з різних податкових категорій можуть бути однорідними за призначенням. Важливим чинником є те, чи “мають вироби схожі характеристики і чи вони задовольняють однакові вимоги з позицій споживача… не тому, що вони повністю ідентичні, а тому їхнє застосування є однаковим або порівнюваним”.

При визначенні того, чи є вироби однорідними, Європейський суд, по-перше, вважає за необхідне розглянути об’єктивні характеристики виробів, які повинні включати посилання щодо змісту і способу виробництва; по-друге, Європейський суд вважав за необхідне встановити, чи обидва продукти однаково задовольняють споживацькі потреби. Проте при кожному окремому випадку Європейський суд може використовувати додаткові критерії.

Насамкінець один цікавий аспект: право Євросоюзу не забороняє зворотної дискримінації. Іншими словами, відповідно до права ЄС держава може на законних підставах накласти на вітчизняні товари вищий податок, ніж на імпортовані вироби. Це, на думку автора, не є позитивним явищем, оскільки податки та інші еквівалентні збори, що запроваджуються відносно національних виробників та не стягуються з імпортерів, надають останнім перевагу, стримуючи розвиток національного виробництва в тій чи іншій галузі.

Право ЄС передбачає також заборону дискримінаційних фізичних й технічних торгових обмежень, які є бар’єрами немонетарного характеру, як правило у формі адміністративних норм протекціоністської практики або інших заходів, здатних запобігти вільному руху товарів з однієї країни до іншої. Дискримінаційні фізичні і технічні обмеження на імпорт можуть бути оскарженими згідно ст. 28 (30) Договору про заснування ЄС, згідно з якою “в торгівлі між державами-членами забороняються кількісні обмеження на імпорт, а також будь-які еквівалентні міри”.

Згідно з ст. 29 (34) Договору про заснування ЄС подібна заборона поширюється на експорт. Ст. 30 (36) цього ж Договору передбачає, що заборони не стосуються обмежень імпорту та експорту, які ґрунтуються на інших, чітко визначених засадах, наприклад, державна безпека і охорона здоров’я.

Таким чином, з одного боку, ст. 28 та 29, а з іншого - ст

30 є положеннями, що спрямовані на віднайдення балансу між прагненням до вільної торгівлі та визнанням того, що країни-члени зберігають чітко визначену компетенцію щодо обмеження вільної торгівлі для захисту певних важливих національних інтересів. Тлумачення і визначення такого балансу з боку Європейського суду становить інтерес з огляду на досвід юридичної оцінки різних інтересів.

Право ЄС передбачає також заборону кількісних обмежень.  Відповідно до першої частини ст. 28 кількісні обмеження - це будь-які заходи, що передбачають повне або часткове обмеження імпорту, експорту або транзиту товарів. Це, безсумнівно, включає систему квотування і заборон. У першому випадку країна-член накладає кількісні обмеження на імпорт певної продукції з іншої країни ЄС: мета такої системи - захистити промисловість першої країни що виробляє такий асортимент товарів. У другому випадку член ЄС може повністю заборонити будь-який імпорт з іншої країни.

Важливе місце в регулюванні митних бар’єрів та торгових обмежень посідає експорт.  Усі принципи щодо імпорту продукції згідно ст. 28 Договору про заснування ЄС також стосуються експорту відповідно до ст. 34 цього Договору. Основним з них є принцип, відповідно до якого країни ЄС мають заборонити кількісні обмеження експорту, а також усі заходи, що мають адекватний ефект.

Основою цієї проблеми є справа Groenveld, щодо якої Європейський суд постановив застосовувати ст. 29 тільки у разі дискримінації експорту. Справа виникла із заборони відповідно до законів Голландії усім виробникам м’яса постачати або переробляти конину. Голландська фірма Грюнвелд виступила проти такої заборони на підставі того, що закон

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні