Внутрішня політика України
Публічні функції, які виконують політичні партії, зумовлюють необхідність прозорості їхньої фінансової діяльності, доведення відомостей про джерела фінансування та напрямів витрачання партійних коштів. Вимоги, що містяться у ст. 17 Закону “Про політичні партії в Україні” щодо оприлюднення свого майнового стану, видаються недостатніми. Тим більше, що норма про обов’язкову публікацію фінансового звіту партії у загальнодержавному ЗМІ недостатньо чітко сформульована і фактично ігнорується. У багатьох країнах законодавство передбачає оприлюднення відомостей про пожертвування від одного джерела, якщо вони перевищують певну суму, наприклад, в Угорщині - 500 тис. форинтів або 100 тис. форинтів від іноземного джерела. Функції відповідної норми - завадити політичним партіям отримувати кошти від сумнівних джерел (наприклад, фінансування партії екологічного спрямування підприємствами хімічної промисловості) - також є додатковим запобіжним засобом від надмірного лобіювання партією інтересів тих, хто її фінансує.
На відміну від європейських країн в Україні ні права контролюючих органів, ні відповідні права та обов’язки політичних партій, конкретні процедури і механізми перевірок не визначені на законодавчому рівні, що створює передумови для зловживань як органів влади, так і партійних структур. Відсутнє в українському законі розмежовування юридичних наслідків заборони політичної партії та анулювання реєстраційного свідоцтва. Підстави заборони політичної партії, передбачені ст
Підсумовуючи, можна дійти висновку, що Закон “Про політичні партії в Україні” в цілому відповідає аналогічним законодавчим актам інших європейських країн. Проте низка питань залишилася неврегульованою або врегульованою недостатньо, зокрема вимоги до дотримання демократичних процедур у функціонуванні політичних партій, здійснення господарської діяльності та прозорості фінансування, державного контролю за їхньою діяльністю. Потребують серйозного дослідження питання підвищення ролі політичних партій у процесах прийняття рішень державними органами і органами місцевого самоврядування, а також питання щодо необхідності та реальних механізмів державного фінансування діяльності політичних партій.
Доцільним видається також уточнення правового статусу регіональних структур політичних партій.
У жовтні 2001 року набув чинності також новий Закон “Про вибори народних депутатів України”. У ньому міститься спеціальний розділ, де визначаються гарантії діяльності партій (блоків) у виборчому процесі. Зазначений Закон сприяв активізації участі політичних партій у виборчий кампанії 2002 року та стимулював консолідацію близьких за ідеологічно-програмними засадами політичних сил у єдині виборчі блоки.
6. У Посланні Президента за 2002 рік вперше порушено надзвичайно важливі для суспільства проблеми взаємовідносин влади і опозиції. При цьому було визначено, що основними суспільними функціями опозиції в результаті політичної реформи мають стати:
• контроль за діяльністю влади;
• захист соціальних груп, інтереси яких не представлено або недостатньо забезпечуються правлячими політичними силами;
• підготовка альтернативних програм соціально-економічного розвитку суспільства;