Вокальне виховання в учбовому хоровому колективі - спроба створення сучасної концепції

Вокальне виховання в учбовому хоровому колективі: спроба створення сучасної концепції

Актуальне завдання сучасного хорознавства – перехід від емпіричного рівня до теоретичного. В такому його розділі, як „Вокальна робота в хорі”, досить низький рівень достеменності викладених положень і факторів, їх фрагментарність і безсистемність [2]. Тому сьогодні перед нами стоїть питання творення науково-обгрунтованої концепції вокального виховання в учбовому хорі, без якої не може розвиватися як теорія, так і методика вокально-хорової роботи.

В основу даної концепції повинні бути покладені запити виконавської практики. На сьогодні, тут ідеалом є хоровий колектив, здатний співати в різних вокальних стилях. Тому у вокальному вихованні необхідний пошук шляхів відступу від застиглих традицій академізму в звучанні хору. Сьогодні потрібний вокал темброво більш гнучкий, з чітким і виразним словом ( подібні зразки дав нашому слуху мікрофонний спів і тепер цей досвід не можна не враховувати в хоровому співі). Однак повинні залишатися непорушними положення про те, що всі основні модифікації в звучанні голосу хорового співака повинні здійснюватися на основі фізіологічно раціональної техніки: звук, „опертий на диханні”, максимальне використання резонаторної системи, однорегістрової будови голосу та ін.

Сучасна виконавська практика ставить перед хоровими колективами надзвичайно складні завдання, які неможливо вирішити на старому методичному фундаменті. Проходить той час, коли диригент був головною фігурою хорового виконавства, а хор – якоюсь уніфікованою масою. Сьогодні ми все більше і більше маємо потребу в співакові-художнику: творчо ініціативному, багатому і в особистому, і в інтелектуальному, і в голосовому відношеннях (тут сумісна аналогія: індивід – суспільство; чим багатший в усіх відношеннях індивід, тим багатше суспільство)

Подібно тому, як сучасний театр робить актор, так само центральною фігурою хорового виконавства (поряд з диригентом) стає співак хору. Тому нова концепція повинна переорієнтувати хорознавство на перехід від розділу „вокальна робота в хорі” до особистісно-конкретного – „виховання співака в хоровому колективі”. Тут важливо знайти правильну відповідь на запитання: „Чи можливо в хорі забезпечити нормальний розвиток і удосконалення співочих голосів?” В хорознавстві до останнього часу на це питання відповідали позитивно, посилаючись виключно на той факт, що багато видатних співаків-солістів початковий етап навчання проходили в учбових хорах [2].

Дослідження останніх років і практичні спостереження показують, що далеко не всі голоси успішно розвиваються в хорі. На те є ряд об’єктивних причин. Наприклад:

- обмежені можливості хормейстера при колективному співі в плані контролю за якістю звуковидобуття кожного співака, а саме в плані реалізації принципу індивідуального підходу до навчання співу;

-  широке розповсюдження при хоровому співі форсування звуку, що може призвести до формування неправильних навиків співу;

- сприятливі умови для нівелювання тембрів в хорових партіях, що може призвести до „стирання” природного тембру голосу співака [3].

Дані моменти не варто замовчувати. Їх активне обговорення створить можливість удосконалення методики з метою скорочення відсотків „педагогічного браку” у вокальному вихованні співаків хору.

Наука про співочий голос виходить зараз на нові рубежі [4].

Однак методика вокального виховання в хорі до цього часу оперує застарілими поняттями і фактами. Майбутня концепція повинна виходити з

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні