Володимир Соловйов

згадував Соловйова як у чомусь спорідненого з “шістдесятниками” й писав про нього в цих категоріях13.

 Соловйов успішно навчався у школі, й 1869 року його зарахували до Московського університету. Список філософів, із чиїми роботами він ознайомився протягом шкільного життя, переконує, що він був надзвичайно розвиненим і працездатним учнем. Виявляється, що майбутній філософ у вельми швидкій послідовності опанував і оцінив провідні напрями західноєвропейської філософської традиції та укріпився в намірі продовжити цю традицію самому14. Зрештою, відчувши потребу, що ставала дедалі настійливішою, у філософії “з позитивним смислом” (на відміну від простої критики інших систем), Соловйов сприйняв спінозівський пантеїзм, і вже з цієї позиції для нього виявилося можливим відновити свою релігійну віру та знову переконатися у цінності християнської думки.

 Після навчання в університеті (спочатку на природничому, а згодом на історико-філологічному факультетах) Соловйов вдався до вкрай незвичайного кроку: влітку 1873 р. перейшов до Московської Духовної Академії в Сергієвому Посаді, аби мати змогу відвідувати лекції з богослов’я протягом наступного академічного року. Якщо враховувати взаємну недовіру, з якою духівництво та російська інтелігенція сприймали в цей час одне одного, курс навчання, обраний молодим випускником, має вигляд парадоксальний. Професор Соловйов був розгублений вибором сина15, і недарма, адже нові керівники Володимира Соловйова та викладачі Духовної Академії самі не знали, як тлумачити його наміри16. Мочульський писав, що це рішення серйозно вивчати богослов’я мало вигляд прямого виклику суспільству17, бо із середини й до кінця ХІХ ст. інтелектуально “респектабельними” вважались емпіризм, позитивізм та природничі науки, а з богослов’ям були пов’язані негативні асоціації, й воно не викликало загальної зацікавленості освічених кіл. Хоча переїзд Соловйова у Сергіїв Посад мав вигляд добровільної ізоляції та розриву зв’язків із життям Москви та її університету, все ж його зусилля були спрямовані на те, щоб зробити внесок саме в царину філософії

Він скористався можливістю багато читати в цій галузі (водночас дотримуючись курсу читання патристичної теології) та готувався до майбутньої роботи. Глибоку впевненість Соловйова в тому, що його студії зрештою дадуть свої плоди, відображає приватна кореспонденція, особливо листи до його коханої кузини Катерини Романової18. Це почуття впевненості відмічає і друг та біограф Соловйова Василь Львович Величко19; водночас у І. І. Янжула, який контактував із Соловйовим упродовж нетривалого спільного перебування в Лондоні 1875 року (коли мислителеві було 22 роки), склалося враження, що він неординарно високо ставить власні здібності20.

 Молодий філософ написав магістерську дисертацію з назвою “Криза західної філософії”21, і завдяки надзвичайно потужному захистові цієї дисертації в листопаді 1874, у віці двадцять один рік, він здобув гучне наукове визнання. Йому було запропоновано викладати в Московському університеті, і з січня до березня 1875 р. він читає курс лекцій з історії філософії. На початку літа того ж року він попросився у відпустку для досліджень в Англії у Британському музеї. Дозвіл був отриманий, і на початку червня 1875 Соловйов полишив Росію. Він наймав кімнати на Great Russel Street, 39, просто навпроти Британського музею, і працював справді дуже інтенсивно з червня до жовтня, читаючи кабалістичну та іншу містичну літературу. Складається враження, що Соловйов приділяв мінімум уваги тому, що оточувало його в Англії, і навіть навряд чи їздив кудись із Лондона, а також намагався дистанціюватися від інших

1 2 3 4 5 6 7 8