Володимир Соловйов

росіян, що мешкали в місті. І все ж, перебуваючи там, він скористався можливістю дослідити спіритизм, бо знав про стабільну репутацію англійських спіритів і медіумів. Участь у сеансах розчарувала Соловйова, і він переконався, що спірити, з якими він зустрічався, були шарлатанами22.

 Друге з трьох його містичних видінь спіткало Соловйова в читальні Британського музею, коли молодик помолився Софії, жіночому уособленню Божественної Премудрості, просячи її відкритися йому, як це сталося в його дитинстві. Цього разу Соловйов побачив лише обличчя Софії та почув наказ їхати до Єгипту в надії сподобитися там повнішого видіння. Соловйов негайно підготувався до від’їзду та дуже скоро вирушив у дорогу, повідомивши батьків лише відносно місця, куди він їде, але не кажучи ясно про мету своєї подорожі. Він таки отримав ще одне видіння в пустелі Сахара, і хоча про його перебування в Єгипті (з листопада 1875 до березня 1876) відомо відносно небагато, дуже схоже на те, що його захоплення релігійними питаннями та знання в цій галузі поглибилися протягом цих місяців, що послідували за його інтенсивними лондонськими студіями. Неможливо з’ясувати напевне, чи зустрів Соловйов у Єгипті містиків, духовних учителів або охоронців таємниць кабалістичних учень, але це могло бути однією з цілей його подорожі в Єгипет. Ймовірно, Соловйов виїхав у Єгипет через причини, пов’язані з його другим містичним видінням, яке сталося у Лондоні, а згодом, приваблений принадами місцевості, вирішив продовжити своє перебування тут просто як відпочинок. Він написав листа другові, князю Д. Н. Цертелеву, запрошуючи того приєднатися до нього, – можливо, ця нагода видалася Соловйову доречною, аби відпочити від праці. Мочульський зазначає, що кілька тижнів, проведених філософом у товаристві князя Цертелева, освіжили й розрадили його

Третє й останнє видіння Соловйова, яке принесло йому відчуття глибокого проникнення у смисл всесвітньої гармонії, мало велике значення для релігійної філософії мислителя. Більше уваги йому приділено у розділі IV. Перетинаючи Європу, Соловйов повернувся в Росію, аби відновити викладання та продовжити роботу над книгами. Між 1877 та 1881 роками він прочитав дванадцять знаменитих лекцій під назвою Чтения о Богочеловечестве. Релігійна та філософська позиція, яку він виявив під час читання цих лекцій, його загальновідомий опір позитивістам23, проти яких була спрямована його магістерська дисертація, його молодість і слава потужного оратора змусили багатьох відвідати його лекції, зокрема серед них були такі видатні постаті, як Достоєвський і Толстой.

 Саме в цей час, у 1877–81 рр. , Соловйова з Достоєвським пов’язувала дружба. Сергій Соловйов (племінник та біограф мислителя) і Лев Шестов24 доводять, що насправді між двома діячами не було такої великої спорідненості, про яку кажуть іноді. Проте, навіть якщо прийняти думку цих двох критиків, все одно між цими постатями безумовно мали бути широкі й важливі сфери порозуміння та згоди: це й визнання та прийняття християнських ідеалів, і притаманний обом письменникам якнайсильніший наголос на відповідальності та свободі людини (див. Додаток І: “Федір Достоєвський та Володимир Соловйов”. )

 1878 року, коли Достоєвський оплакував смерть свого малого сина Альоші, його дружина звернулася до Соловйова із проханням скласти Федору Михайловичу компанію у прочанській ході до монастиря Оптина пустинь. Достоєвський мав на меті звернутися по розраду та утішання до святого старця Амвросія25. Його листи до дружини оповідають про різні

1 2 3 4 5 6 7 8