Володимирська ікона Божої Матері
1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а пізніше — у Третьяковську галерею, де перебуває і зараз під назвою «Богоматір Володимирська». На її вшанування 1480 року було започатковане свято ікони Володимирської Богоматері, яке відзначається 6 липня.
Ікона Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, писана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканними лишилися тільки обличчя святої Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХІ — початку ХІІ століття. Окрім різноманітних версій стосовно участі у реставрації ікони російських майстрів іконопису пізніших часів, існує припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію, ікони на початку XV століття, був Андрій Рубльов, автор знаменитої «Трійці», уродженець Волині.
Містична примха долі поєднала уславлену ікону з іменем видатного майстра Михайла Врубеля, російського художника з українським серцем. Коли він на запрошення професора Андріана Прахова прибув до Києва 1884 року, головним творчим наслідком його п'ятирічного перебування у нашому місті став розпис і створення іконостаса Кирилівського собору, побудованого ще у ХІІ столітті.
Всесвітньо відомим став образ Богородиці, писаний з дружини професора Емілії Прахової, в яку був закоханий художник (малюк Ісус у неї на колінах — це її дочка Ольга). Кожна фреска, кожен олтарний образ, створені Врубелем, стали взірцем найвищої художньої майстерності. Однак символічним є той факт, що серед учнів Христа художник у подобі апостола Луки зобразив. себе. Таким чином він узяв на себе сміливість прирівняти свою скромну особу до автора першого образу Діви Марії, наслідуючи його творчий подвиг майже через дев'ятнадцять століть.