Вплив слова та волі на саморегулюючий процес

вольовими (довільна увага, довільна пам'ять).

Вольовий процес має чотири основні стадії, або фази: 1) виникнення спонуки й попередня постановка цілі; 2) стадія обговорення та боротьби мотивів; 3) прийняття рішення; 4) виконання. У реальному перебігу вольової дії різні фази можуть, залежно від конкретних умов, набувати більшої або меншої питомої ваги, інколи зосереджуючи на собі весь вольовий акт, а інколи зовсім випадаючи з нього.

Регулююча, стимулююча і затримуюча функції волі мають специфічний прояв на особистісному рівні. Вольовими рисами особистості є відносно стійкі, не залежні від даної ситуації психічні утворення. До них насамперед належить цілеспрямованість, яка визначає напрями вияву таких властивостей особистості, як сміливість, наполегливість, рішучість.

Отже, саморегуляція діяльності, поведінки здійснюється на основі операціонального та інформаційного компонентів, зумовлюється значною мірою особистісно-мотивацій-ним, але, як і всі системні складові, має відносну самостійність.

Саморегуляція – це вміння особистості керувати станом свого здоров'я, емоціями, почуттями, психічним станом, діями, вчинками, поведінкою. Рушійною силою саморегуляції, про що вже йшлося, є воля. Достатній рівень розвитку волі — необхідна основа і умова для здійснення програми самовиховання. Воля пов'язана з увагою, мисленням, пам'яттю, уявою, почуттями людини, звичками. Велика воля — це не тільки уміння чогось забажати і добитися, а й уміння змусити себе відмовитися від чогось, коли це потрібно, як вважав А. С. Макаренко. Тому особливу роль слід приділяти формуванню в учнів погодженості вольових якостей “треба” і “хочу”. Не кожна людина може відмовитися від того, чого їй хочеться, заради того, що потрібно робити. На це здатна тільки вольова людина. Формування в дитини вольових якостей є одним із першочергових завдань виховання.

Щоб допомогти дітям загартовувати свою волю, можна запропонувати їм відповідні поради: відкласти необхідну справу —означає дати можливість торжествувати ліні; накреслюючи план, передбачаючи ціль, всебічно обдумайте реальність їхнього досягнення. А коли щось передбачили і пообіцяли — обов'язково виконуйте; не обходьте труднощів, того, чого ви боїтеся; загартування ваше несумісне з показною мужністю і самохвальством; навчіться чесно визнавати свої недоліки, не виправдовуйте себе наперекір совісті; але, якщо потрібно, доведіть свою правоту і словами, і ділом.

Без вольових зусиль неможливо здійснювати регулятивні операції, саморегуляцію.

Поступовий контроль з боку соціального педагога за психічними станами дітей має переростати в самоконтроль вихованця, педагогічний вплив з метою регуляції емоційними настроями досягає кінцевого результату, якщо згодом перетворюється на самовплив, умінням здійснення якого володіє особистість школяра, на саморегуляцію своєю інтелектуальною, емоційною сферами та фізичним станом організму.

 


Література:

1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори - в 5- ти т. , Т. 5 — Виховання і самовиховання, - К. , 1997р.

2. Оржеховська В. М. , Хілько Т. В. , Кириленко С. В. Посібник з самовиховання. -К. ,1996.

3. Рувинський А. І. , Соловйова А

Е. Психологія самовиховання. -М. , 1982.

4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. - К. , 1988.

5. Ковальов А. Г. Самовиховання школярів. - М. , 1967.

6. Галузинський В. М. , Масленнікова П. П. Самовиховання та самоосвіта школярів. -К. , 1969.

7. Галузинський В. М. , Євнух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. - К. , 1995

8. Фіцула М. М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997.

9. Карпенчук С. Г. Теорія та методика виховання. - К. , 1997.

 

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні