Враження про роман М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Враження про роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Цю книгу я перечитувала кілька разів, і сьогодні в мене знову виникло бажання згадати її, замислитися над її героями, їхніми долями.

В історії людства, особливо в переломні моменти, іде, часом невидима на перший погляд, запекла боротьба між вищим проявом людського духу – честю, боргом, милосердям і боягузтвом, зрадництвом, низькістю. Важко людині знайти в цей час щирі моральні орієнтири. У Росії завжди жила мрія про Велику Книгу, що допоможе перетворити світ. Протягом багатьох століть російських письменників хвилювали вічні моральні проблеми: добро й зло, віра й безвір’я, життя й смерть, любов і ненависть. Творчість Булгакова вбрала в себе високі гуманістичні традиції російської літератури й з’явилася глибоким узагальненням людської думки й тривожних шукань. «Майстер і Маргарита» – дивна книга, відкрита для всіх, кому не байдужа доля людства, хто ставить перед собою споконвічні питання: навіщо людині дається життя і як він повинен розпорядитися цим Божим дарунком. В основі роману – євангельська історія Ісуса Христа, у якій автора цікавить не стільки релігійний аспект, скільки моральний, людський.

Понтій Пілат – п’ятий прокуратор Іудеї, в особі якого говорить влада Рима, людина «у білому плащі із кривавою підбивкою». Його життя вбоге, тому що він зневірився у людей. Прокуратор самотній, йому не з ким поділитися своїми переживаннями. Він приречений на безсмертя, це незаперечно

Ім’я його залишиться в століттях, тоді як імена його попередників померли в людській пам’яті. Але це не те безсмертя, яке Понтій Пілат міг би побажати собі, він прославився не подвигами на полі бою, не мудрістю політика. Цей грізний володар ненавидить своє безсмертя й нечувану славу. Його ім’я стало прокльоном, символом боягузтва, нерозривно пов’язаним з ім’ям погубленого їм людини.

«Боягузтво, безсумнівно, один з найстрашніших пороків» – це чув у сні Понтій Пілат слова Ієшуа. Йому стає шкода обвинувачуваного, він намагається натякнути Га-Ноцрі, як відповідати на допитах, щоб урятувати своє життя. Прокуратор почуває страшну роздвоєність: то кричить на Ієшуа, то, понизивши голос, довірчо запитує про сім’ю, про Бога, радить помолиться. Понтій Пілат так і не зможе врятувати засудженого, потім він буде випробовувати страшні муки совісті, тому що порушив моральний закон, захищаючи закон цивільний. Трагедія цієї людини в тім, що він вірний служитель влади й не здатний змінити їй. Він хоче врятувати лікаря, що зняв у нього головний біль, але переступити ланцюга рабства вище його сил.

«Лікар», «філософ», носій світових проповідей, Ієшуа вірив, що «злих людей немає на світі», є нещасливі, що всяка влада є насильством над людьми, тобто миром повинні правити не зло, а добро, не віра, а істина, не влада, а воля. І перед особою болісної смерті він залишився твердий у своїй гуманістичній проповіді загальної доброти й вільнодумства.

І якби Булгаков тільки обмежився євангельським сюжетом, те, довідавшись багато нового й повчального з історії християнства, ми не змогли б повною мірою усвідомити думку про непорушність людських цінностей. Але роман дає нам, читачам, дивну можливість зв’язати далекі роки прокуратора Понтія Пілата й учорашній (сьогоднішній) день, тому що сполучить у собі й біблійну главу, і оповідання про події тридцятих років, важкому й суперечливому часі нашої країни. Пройшло багато років з того жахливого періоду сталінських репресій, гонінь на особистість, але зі сторінок

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні