Взаємність і реторсія

оподаткування його доходів від авторських правий і ліцензій як у державних їх виникнення.

Разом про те випадки закріплення національному законодавстві чи міжнародно-правових документах норм про матеріальної взаємності порівняно невелика. Це існуючими відмінностями в правових системах сучасних держав, наявність яких виключає можливості надання фізичними юридичних осіб однакового набору прав у різних країнах.

Тому нині набагато більш поширена практика закріплення національному законодавстві і тому міжнародні договори положень про формальної взаємності. У разі не про рівнянні набору прав приватних суб'єктів, йдеться про тотожності їхніх правових режимів. Конкретний перелік правомочий іноземних фізичних юридичних осіб у межах таких режимів визначається внутрішнім правом відповідного государства.

Ще однією проявом формальної взаємності є практика закріплення міжнародних угодах режиму сприяння приватних суб'єктів різних держав у певних областях міжнародного співробітництва. Характерною ознакою формальної взаємності і те, що іноземних громадян й інші державі надаються права, яким володіють вітчизняні громадяни, зокрема й ті права, якими де вони мають своєї країни. У той самий час іноземці що неспроможні вимагати надання їм тих прав, якими вони мають у своїй країні, якщо надання таких прав не передбачено законодавством іншої іноземної держави.

Разом із цим у цілий ряд вітчизняних і зарубіжних нормативних правових актів досі можна зустріти пряма вказівка необхідність дотримання принципу взаємності як у умова виконання зазначених зобов'язань.

Там, коли держава робить дії, створені задля необгрунтоване дискримінаційне обмеження правий і законних інтересів громадян, і юридичних в іншій країні, вона може прийняти відповідні обмежувальні заходи, які у міжнародне право прийнято називати реторсія — тобто правомірні примусові дії держави, які скоювалися у відповідь недружній акт іншої іноземної держави, котре поставило в дискримінаційні умови фізичні чи юридичних перших осіб країни.

Метою застосування реторії є відновлення принципу взаємності у взаєминах відповідних держав. Тому заходи, використовувані як реторсія, мали бути зацікавленими пропорційні який викликав їх акту і припинятися з відновлення колишнього становища. Відповідно до нормами міжнародного права застосування реторсії щодо певного іноземної держави неспроможна розглядатися як порушення принципу недискримінації.

 

Список використаної літератури

 

  1. Федосєєва Р. Міжнародне приватне право – М. : 1999г.
  2. Дмитрієва Г. К. Міжнародне приватне право. – М. : 2000г.
  3. Розенберг Авт. Міжнародний договір і іноземне право в практикемеждународного коммерческогоарбитражного суду: М. ,1998.
  4. Садиков О. Н
    Імперативні норми в міжнародне право // Московський журнал міжнародного права. -1992. ,-№ 2.
  5. Свєтланов А. Коллизионное регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Закон. –1998. -№ 7.
  6. Сильченко Н. В. , Толочко О. Н. Теоретичні проблеми вчення норми міжнародного права // Держава і право. -2000. -№1.

 

 

=?*e????`? ?дна школа управління, де вони набували потрібного досвіду. Пізніше ці люди ставали до служби в надвірному війську, канцеляріях, їх призначали управителями маєтків, опинялися вони й на церковних становищах [15].

 

Чимало вихованців двору В. -К. Острозького стали видатними діячами української історії. Тут можна згадати козацьких ватажків Семерія (Северина) Наливайка, Петра Конашевича-Сагайдачного, церковних і культурних діячів Єлисея Плетенецького, Іова Княгиницького, Ісакія Борисковича, Кирилла Лукаріса, відомих письменників-полемістів Герасима й Мелетія Смотрицьких, Василя Суразького, першодрукаря Івана Федорова та багатьох інших. Очевидно, при дворі В. -К. Острозького певний час перебував видатний письменник-полеміст Іван Вишенський [16].

Велику увагу, як і його батько, В. -К. Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. Князь власним коштом

1 2 3 4 5

Схожі роботи