Взаємовідносини православної церкви з іншими конфесіями

«Блаженніший». Його резиденція — Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. З 1992 року це Володимир (Сабодан).

Найвищий орган управління — Архієрейський Собор Української Православної Церкви.

Для обговорення найважливіших питань внутрішнього життя Церкви періодично скликається Всеукраїнський Церковний Собор (помісний).

Архієреї

Українська Православна Церква станом на 1 січня 2008 року налічувала 58 архієреїв. Серед них: предстоятель, 41 єпархіальний архієрей, 12 вікаріїв та 4 на спочинку.

Найавторитетнішими архієреями УПЦ, окрім Предстоятеля, є митрополит Харківський Никодим (Руснак), митрополит Дніпропетровський Іриней (Середній), митрополит Одеський Агафангел (Саввин), митрополит Донецький Іларіон (Шукало), архієпископ Тернопільський Сергій (Генсицький), архієпископ Львівський Августин (Маркевич), архієпископ Білоцерківський Митрофан (Юрчук).

Митрополит Агафангел (Саввин) є своєрідним ідейним лідером «проросійського» крила УПЦ. Активним прибічником автокефалії є архієпископ Черкаський Софроній (Дмитрук). Предстоятель і переважна більшість архієреїв займають нейтральні позиції, намагаючись протистояти проявам як українського, так і російського націоналізму в Церкві.

Протягом 2007 року було рукоположено 13 архієреїв, майже стільки, як за попередні 10 років. Це пов'язано з адміністративною реформою, яка подрібнює єпархії для зручності управління за зразком Елладської Церкви

Це прохолодно сприймається РПЦ, оскільки таким чином кількість українських єпископів може зрівнятися з кількістю єпископів самої РПЦ і на Помісному Соборі РПЦ (де матимуть право голосу всі єпископи УПЦ) українські архієреї зможуть прийняти практично будь-яке вигідне для УПЦ рішення.

Статус

Українська Православна Церква володіє усіма правами і канонічним статусом, що наближає її до рівня Автокефальної Церкви. Однак, формально, такою не є.

УПЦ вказує на ряд перешкод до набуття повної автокефалії:

  • Прохолодне ставлення Московського Патріархату до ідеї автокефалії.

  • Складна міжконфесійна ситуація в Україні, зокрема наявність ще двох неканонічних православних церков.

  • Різні погляди на автокефалію серед архієреїв та прихожан УПЦ.

  • Побоювання, що Константинопольський Патріархат не визнає автокефальної Української Православної Церкви, а спробує включити її до свого складу (тобто повернути той статус, який вона мала за часів Русі). Визнання Константинополя є необхідною умовою набуття автокефалії.

Щоправда, є думка, що останнє побоювання не має історичних підстав — скажімо, у 1448 році Російська Православна Церква здобула автокефалію без згоди на те Константинопольським Патріархом (і отримала визнання Константинопольської Церкви лише через 141 рік, у 1589 році); аж до самого підпорядкування Української (тоді Руської) Православної Церкви Російській Церкві (до речі, саме із таким підпорядкуванням досі не погоджується Константинопольський Патріархат) Українська Церква мала статут фактичної автономії, тощо. Але є й історичні підстави — невизнання Константинопольською Церквою автокефалії Православної Церкви Америки, що була надана Російською Церквою більш як півстоліття тому, а також невизнання автономій Японської і Китайської Православних Церков.

Українська Православна Церква та інші християнські конфесії в Україні

 Україна - це не лише багатонаціональна, а й поліконфесійна країна. Найбільш численною і впливовою релігійною організацією в країні була та залишається Українська Православна Церква. До складу нашої Церкви сьогодні входять 42 повноцінних єпархії, 59 архієреїв, загальна кількість парафій становить близько 10 900. У Церкві діє 20 спеціальних навчальних закладів, з них 7 семінарій і 12 духовних

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні