Ядерна проблема у відносинах між державами - членами СНД

Ядерна проблема у відносинах між державами - членами СНД

План

 ВСТУП

ДЕБАТИ ПРО ЯДЕРНУ ЗБРОЮ

РОСІЯ

УКРАЇНА

ЛИТВА, ВІРМЕНІЯ, БІЛОРУСЬ

ПРОБЛЕМА БЕЗПЕКИ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Після Чорнобильської катастрофи було прийнято рішення про припинення або призупинення будівництва понад шістдесяти реакторів - тих, що їх спорудження вже почалося, або ще проектованих. В Україні, де знаходиться Чорнобильська АЕС, парламент вирішив остаточно закрити станції до кінця 1993 року, а 1990 року оголосив мораторій на будівництво й розробку будь-яких нових реакторів. Однак, через якихось чотири роки нові незалежні країни Співдружності Незалежних Держав знову дивляться на ядерну енергію як на основне перспективне джерело енергії.

Розвиток ядерної енергетики відбувається незважаючи на палкі застереження з боку різних міжнародних органів. Зокрема МАГАТЕ й Комісії з питань ядерної енергетики (США). Аварії трапляються досить часто, тож не можна забувати про ймовірність серйозної катастрофи.

 В 1989 та 1990 роках внаслідок Чорнобильської катастрофи була призупинена амбіційна програма розвитку ядерної енергетики в Радянському Союзі на період із 1985-го до 2000 року. Було відстрочено, припинено будівництво й проектування близько 60 реакторів. Цьому значною мірою сприяли бурхливі протести громадськості, пов'язані з переоцінкою кількості радіоактивних опадів після Чорнобильської аварії та розвитком рухів за захист навколишнього середовища. В Україні, Бєларусі й Литві антиядерні протести стали складовими нових патріотичних рухів і створення народних фронтів.

В основному ці протести зосереджувалися на контролі за ядерною промисловістю

Зауважувалося, що Чорнобильська катастрофа стала можливою внаслідок керівництва українською промисловістю ззовні. 1988 року перегляд раніше прийнятого рішення про будівництво атомної електростанції в районі Керчі в Криму підтвердив ставлення громадськості до цієї проблеми. Кримська АЕС мала бути споруджена у високосейсмічній зоні. В березні 1989 року зі схожих причин було закрито атомну електростанцію Мецамор у Вірменії. В Литві понад 250 000 учасників демонстрації протесту створили живий кордон навколо Ігналінської АЕС - станції типу РБМК-1500, наступного покоління оригінальної розробки станцій, що працюють в Сосновому Бору (Санкт-Петербург), Курську та Чорнобилі. Отже, ядерна енергетика в колишньому Радянському Союзі перебувала під централізованим контролем і сприймалася як щось нав'язане міністерствами ядерної енергетики, промисловості, енергетики й електрифікації з Москви.

 За іронією долі, через неповні чотири роки нові незалежні члени Співдружності Незалежних Держав знову дивляться на ядерну зброю як на найбажанішу перспективну енергетичну альтернативу.

 У грудні 1992 року керівництво міністерства ядерної енергетики Росії оголосило програму збільшення до 2010 року потужності російських атомних електростанцій - з 22 000 мегават до 37 000. Це стало сигналом до відродження ядерного лобі в Москві, за яким відбулося створення Міністерства ядерної енергетики ("Мінатом") як можливого координаційного органу розвитку цієї промисловості в СНД. В цій статті ми оглянемо три аспекти: по-перше, тривалі дебати стосовно ядерної енергетики в СНД, по-друге, планів окремих держав стосовно розвитку ядерної енергетики, і по-третє, проблеми безпеки, які нині становлять серйознішу загрозу сьогодні, ніж під час Чорнобильської катастрофи. Сучасні економічні й фінансові проблеми різних держав не дозволяють приділяти належну увагу механізмам безпеки.

ДЕБАТИ ПРО ЯДЕРНУ ЗБРОЮ

Гострий дефіцит енергії в післярадянський період змусив вчених серйозно переглянути ставлення до ядерної енергетики як найбільш

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні