Ядерна проблема у відносинах між державами - членами СНД

Іван Салін заявив про необхідність закриття і реакторів першого покоління типу ВВЕР - ВВЕР 440/230.

 Проте, ні місцеві, ані міжнародні органи нагляду за безпекою атомних об'єктів не можуть змусити уряд України зробити такий крок. Досьогодні запит МАГАТЕ залишається без відповіді. МАГАТЕ також висловила занепокоєність з приводу відсутності місць поховань радіоактивних відходів та брак технічного персоналу на АЕС. В кількох неросійських республіках за останні роки різко скоротилися лави кваліфікованих ядерників. Співробітники комітету з питань ядерної безпеки нерегулярно одержують платню. Цілком можливо, що буде прийнято рішення не звертати надто багато уваги на гарантування безпеки ядерної промисловості. Як правило, працівники АЕС одержують значно вищу платню, ніж співробітники комісії з ядерного нагляду, що може лише зашкодити галузі.

 Крім того, кількість працівників державної Комісії з ядерного нагляду (КЯН) незначна. Наприклад, литовська державна інспекція в справах ядерної безпеки, заснована в листопаді 1991 року, налічує лише 16 працівників, п'ять із яких - обслуговуючий персонал. Директор комісії, Повілас Вайшніс, заявив, що інфраструктура литовської ядерної промисловості майже не змінилася. Дуже мало нових законів було прийнято як в Росії, так і в Україні, Казахстані чи Литві. В Росії Олександр Гуцалов, перший заступник голови російської КЯН доповів, що проекти законодавства про розвиток ядерної енергетики, захоронення радіоактивних відходів та безпеку населення розробляються вже протягом тридцяти місяців. Однак жодного з них не було офіційно прийнято - частково через розпуск Верховної Ради Російської Федерації в жовтні 1993 року

Як в Росії, так і в інших колишніх республіках СРСР основною проблемою залишається брак коштів. Незважаючи на амбіційні нові програми розвитку ядерної енергетики, жодна з них не має належної власної чи іноземної фінансової підтримки.

 Загальний план, опублікований в Росії в 1992 році, передбачав асигнування 4 мільярдів рублів (в цінах 1991 року) тільки на дослідницьку роботу і будівництво на період до 1995 року. Сподіватися на іноземну допомогу можна лише в тому разі, якщо буде вжито негайних заходів для розв'язання проблем безпеки на існуючих реакторах. Крім того, один російський вчений вважає, що державні монополії, які нібито контролюють ядерну енергетику - це не більше, ніж фарс. Всі атомні електростанції належать єдиному об'єднанню "Росенергоатом" і забезпечують енергією систему, що контролюється іншою структурою - міністерством енергетики. Ігнорування ініціатив територіальних енергопостачальних об'єднань, знижує їх зацікавленість розвивати цю галузь промисловості і зумовлює необхідність фінансування виключно з державного бюджету. Таким чином, фінансові проблеми грають вирішальну роль і становлять загрозу для безпеки станцій - якщо обслуговування цих станцій проводиться не на належному рівні, а робітники не одержують платню.

 Ймовірність небезпечних аварій - далеко не гіпотетична. В пострадянський період станції з ректорами типу ВВЕР - які колись вважалися більш безпечними - виявилися надзвичайно ненадійними. За минулий рік відбулися сотні зупинок реакторів через порушення режиму роботи та правил безпеки. Реактори ні першого, ані другого типу не працюють на повну потужність. Крім того, з 1991 року на атомних електростанціях СНД сталося чотири серйозних аварії. По-перше, пожежа в турбінному залі другого енергоблоку Чорнобильського реактора 11 жовтня 1991 року, після якого реактор було виведено з дії, як тоді говорилося, назавжди. По-друге, 24 березня 1992 року відбулися викиди радіації на АЕС в Сосновому Бору біля Санкт-Петербурга,

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні