Якість життя
Як наслідок, у 2005 р. за даними Інституту соціології НАНУ, серед найнеобхідніших потреб найменш задоволеними є потреби громадян у здоров’ї – 51,3% (до того ж, 58,8% громадян не вистачає необхідної медичної допомоги); у продуктах харчування (43,6%); якісному житлі (40,9%).
Видатки на освіту у нашій країні у 1991 р. становили 6,2% обсягу ВВП, а у 2005 р. знизилися до 5,9%. У той же час, у Польщі вони зросли за відповідний період з 5,2% до 5,8%, у Норвегії – з 7,1% до 7,7% (при істотно вищих обсягах ВВП).
3
В Україні прийнято “Стратегію демографічного розвитку України на 2006-2015 роки”, основним завданням якої є подолання демографічної кризи, поліпшення якості життя населення та збереження духовного потенціалу. Проте слід зауважити, що проблему якості життя не визнано пріоритетом соціально-економічного розвитку України у стратегічних загальнодержавних планах та регіональних програмах соціально-економічного розвитку.
Заслуговує уваги польський досвід розв’язання цієї проблеми. Операційною програмою “Людський капітал”, яка є частиною Стратегії розвитку Польщі на 2007 – 2013 рр. , головною метою визначено підвищення рівня і якості життя населення Польщі, а до пріоритетів віднесено: зростання конкурентоспроможності та інноваційності економіки; покращання фізичної та суспільної інфраструктури; зростання рівня зайнятості, розвиток людського та соціального капіталу; розвиток і підтримка сфери охорони здоров’я; інвестиції в освіту та інфраструктуру освітньої сфери; підвищення якості освітніх послуг, їх відповідності потребам ринку праці; здійснення ефективної міграційної політики; промоція професійної мобільності працюючих.
Поряд із збільшенням витрат на освіту, професійну перепідготовку та розвиток культури, планується поступове зменшення бази оподаткування на величину витрат на розвиток людського капіталу, надання кредитів на освіту, збільшення державних витрат на дослідницькі проекти. Загалом для реалізації програми “Людський капітал” на 2007-2013 рр. передбачено фінансування у розмірі понад 9,7 млрд євро для підтримки освіти, боротьби з безробіттям і суспільною ізоляцією, ліквідації гендерної нерівності.
Можна припустити, що відсутність негайних і дієвих заходів з покращання якості життя у нашій країні призведе до:
1) зниження рівня людського розвитку і, відповідно, подальшого послаблення конкурентоспроможності держави;
2) погіршення вікової структури населення внаслідок зростання кількості населення похилого віку і скорочення – молодшого (за оцінками у