Юрій Ілленко - сценарист, художнє осмислення ним дійсності

повертався до цього персонажа, але ніколи конкретно. За день я розповів цю історію тричі, і кожного разу вона ставала все більш розвинутою, набувала кінцевих образів. Я зрозумів, що це абсолютно готова річ. За день зробити такий обсяг, продумати, пов’язати персонажів, текст, описи, деталі, композицію просто неможливо — не той обсяг. Працювала якась інша сила, те, що я не контролював. Розумну пораду дав професійний драматург Олег Приходько. Він сказав: «Довіряйте собі, записуйте і нічого не змінюйте». І я почав писати без правки, так, як тут і було потім надруковано. Я не знав навіть наступного речення. Вже потім побачив недоліки композиції, персонажів, робив спроби втручатися — і все зупинялося. Тільки я починав вносити якусь свою ідею, форму, свої вподобання і погляди на це — все зникало. Писав я так рівно один місяць. Зробив обсяг роботи на два-три роки. Це великий роман, але стенографічно записаний. Думаю, тут спрацювала підсвідомість. Ось це і є те, що називається творчістю. Так воно і виглядає. В сценарії близько двохсот сцен, але я вже знаю, як буду знімати» [4]. На той час Іллєнко вже працював над дослідженням онтології художнього образу, тобто його народженням, життям і буттям, аналізував усі стадії, починаючи від осяяння. За твердженням Іллєнка, в сценарії майже немає вигадок — навіть історія про Ісуса Христа в божевільні — документальна. В сценарії насамперед вражає обсяг інформації. Хто такий Агасфер? Коли Ісуса Христа вулицями Єрусалима вели на Голгофу, він у якусь мить зупинився і попросив у чоботаря ковток води
Той відмовив. Бог покарав його безсмертям. До Другого пришестя. Цей чоловік на ім’я Агасфер після кожної сотні років повертався до своїх тридцяти. Юрій Іллєнко нагадує, що сюжети про Агасфера розробляли Гете, Жуковський, Ежен Сю, Борхес. Без перебільшення, версія Юрія Іллєнка, смілива і зухвала водночас, поки що не оцінена в Україні. Юрій Іллєнко пунктиром простежує земний шлях і земні діяння Агасфера і розгортає картину його «трудів» у ХХ столітті. Він переносить дію в радянські концтабори не тільки для того, щоб героїня знайшла там Агна (людина, яку підприємливі доглядачі використовували для випуску «укуток», тобто простирадл, які мали лікувальні властивості), а й для того, щоб показати, що ув’язнені радянського ГУЛАГу носили чоботи фабрики «Всюдихід». Директором її є той самий Агасфер, який живе під іменем Карен Швец. Але автор далекий від прямолінійного викриття зла. Він якраз доводить, що зло невловиме, що воно міняє лики і маскується під личину добра: «Сатана завжди говорить голосом Бога. І виглядає, як Бог». Тема протистояння добра і зла домінує у творчості Іллєнка. Як і тема містифікацій. Досить згадати, яким яскравим феєрверком обставляв свою появу Басаврюк у «Вечорі на Івана Купала». В «Агасфері» Іллєнко знайшов вдячний простір для містифікацій, переведених, так би мовити, на ділову, комерційну основу. Містифікацією починається фільм (епізод у готелі, де режисер і продюсер майбутнього фільму про Христа зустрічаються з консультантом). Містифікації показані як елемент американського життя. Головне, що вони не залишаються непоміченими — наступного дня газети написали про «причетність кінобізнесу до наркомафії», а режисер із продюсером опинилися у в’язниці. Після цього їх обох можна було купити, що й було зроблено. Режисер продався. Щодо продюсера, то тут
<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні