Юрисдикційні форми захисту авторських прав

які не завжди мають змогу розібратися в складних юридичних механізмах захисту своїх прав.   

Форми захисту 

До захисту авторських прав застосовуються такі ж форми  захисту як і до інших цивільних прав та інтересів. А саме: юрисдикційні та неюрисдикційні.

Переважною формою неюрисдикційного захисту є самозахист, що проявляється в активних чи пасивних діях особи для запобігання, чи припинення порушення власного суб’єктивного права. Дана форма самозахисту у відносинах  авторства на практиці трапляється в поодиноких випадках. І хоча є дещо малозначною, та все ж не може ігноруватися, бо стаття 55 Конституції України гарантує кожному невідємне право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи.

Юрисдикційна форма – навпаки, є більш поширеною при розвязанні цивільно правових конфліктів. Вона здійснюється  судами та іншими органами державної влади. Наявність інституту юрисдикційного захисту відповідає міжнародним вимогам щодо захисту авторських прав: згідно із угодою TRIPS, країни-учасники WTO повинні створити уповноважений орган із розгляду порушень прав інтелектуальної власності. Інститут юрисдикційного захисту містить великий потенціал, здатний забезпечити врегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на достатньому рівні, а отже він має бути докладно дослідженим.  

Деякі матеріальні та процесуальні аспекти здійснення судового захисту

 Найефективнішим юросдикційним засобом захисту авторського права є судовий захист, що здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства. Судовий захист авторських та суміжних прав можуть здійснювати суди загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративні та гасподарські суди. В судовій практиці України по здійсненню захисту інтелектуальної власності на сьогодні сформувався цілісний комплекс рекомендацій та зауважень

Найсуттєвіші з них я пропоную розглянути в даній роботі. Вважаю за необхідне проаналізувати спочатку основні положення щодо розгляду справ судами загальної юрисдикції.

Диспозиція статті 432 Цивільного Кодексу в частині звернення до суду за захистом права інтелектуальної власності є відсилковою до норм статті 16 ЦК, яка в свою чергу передбачає для захисту прав інтелектуальної власності такі ж самі способи, як і для захисту всіх цивільних прав та інтересів судом. Тобто способи, перелічені в частині 2 ст. 16 ЦК є універсальними для захисту майнового та немайнового права у рамках цивільного судочинства. Що звісно полегшує особі сформулювати предмет позову – матеріально-правову вимогу до відповідача. Така вимога може пред’являтись на стадії вже порушеного права,  коли є реальна загроза такого порушення, або при невизнанні суб’єктивного  права особи зі сторони відповідача. Можуть крім загальних способів, перелічених в ч. 2 ст. 16 ЦК використовуватися й спеціальні способи захисту, що містяться в галузевому законодавстві. За приписами статті 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” у зв’язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох або усіх передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у різних судових провадженнях.

Що стосується підстави позову, то в ній обов’язково необхідно вказати факти, що підтверджують наявність у позивача права, яке порушено, не визнається або ж є під загрозою порушення. Цивільне законодавство з цього приводу містить кілька важливих положень, а саме: для визнання

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні