ЗНАЧЕННЯ РЕЛЬЄФУ В УТВОРЕННІ І ГЕОГРАФІЇ ҐРУНТІВ

План

1. Значення рельєфу в утворенні і географії ґрунтів.  

1. 1. РОЛЬ МАКРОРЕЛЬЄФУ

1. 2. ЗНАЧЕННЯ ФОРМ МЕЗО- І МІКРОРЕЛЬЄФУ

1. 3. ПОНЯТТЯ ПРО СТРУКТУРУ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ

1. 4. ВИРОБНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Значення рельєфу в утворенні і географії ґрунтів.

Рельєф — своєрідний фактор ґрунтоутворення. Йо­го значення у формуванні і географічному поширенні ґрунтів ве­лике і різноманітне. Він виступає як головний фактор перерозподі­лу сонячної радіації і опадів. Залежно від експозиції і крутизни схилів впливає на водний, тепловий, поживний і сольовий режими ґрунту, визначає структуру ґрунтового покриву 5 є основою ґрунто­вої картографії.

В практиці польових ґрунтових досліджень прийнято користува­тись такою систематикою типів рельєфу: а) макрорельєф, б) мезо­рельєф, в)   мікрорельєф, г)  нанорельєф. Кожний з цих типів ре­льєфу відіграє певну роль в ґрунтоутворенні і географії ґрунтів, у . формуванні структури ґрунтового покриву.

4. 1. РОЛЬ МАКРОРЕЛЬЄФУ

Макрорельєф — крупні форми рельєфу, які визна­чають загальний вигляд великої території земної поверхні: гірські хребти, плоскогір'я, долини, рівнини тощо. Виникнення форм мак­рорельєфу пов'язане головним чином з тектонічними явищами в земній корі.

Форми макрорельєфу впливають насамперед на перерозподіл атмосферних опадів на великих територіях і зумовлюють горизон­тальну і вертикальну зональності ґрунтів.

На великих рівнинах в певному напрямку відбувається змен­шення або збільшення кількості атмосферних опадів

Це зумовлює зміну біокліматичних зон, для яких характерні певний тип рослин­ності, тип водного і температурного режимів. Таким чином, певне поєднання факторів ґрунтоутворення набуває зонального харак­теру. В результаті формуються ґрунтові зони і підзони, що є про­явом закону горизонтальної зональності. На материках Земної кулі можна виділити кілька прикладів горизонтальної зональності ґрун­тового покриву на великих рівнинних територіях. Закономірні змі­ни ґрунтових зон мають місце на території Східно-Європейської рівнини, на рівнинній частині Африки, Північної Америки та інших континентів.

Вплив форм макрорельєфу на зміну градієнта тепла і вологи залежно від висоти місцевих форм виявив І. В. Тюрін (1949), ви­вчаючи ґрунти Правобережної України. Він показав, що масив сі­рих лісових ґрунтів приурочений до підвищеної і розчленованої частини Волино-Подільського плато. По периферії цього підвищен­ня на пониженій території з півдня, сходу і півночі поширені чорноземи. Це явище І. В. Тюрін пояснює тим, що підвищені райони Лісостепу більше зволожені, ніж понижені. Процеси вилуговування і опідзолення на підвищених і розчленованих ділянках відбувають­ся швидше. На понижених ділянках ці процеси виражені слабко тому, що ґрунтові води залягають ближче до поверхні і тим самим уповільнюють промивання ґрунту. Сірі лісові ґрунти в цьому райо­ні мають промивний режим. Аналогічні явища є на території Русь­кої і Приволзької височинах.

Гірські системи також здійснюють перерозподіл атмосферних опадів, що зумовлює зміну рослинних і ґрунтових зон. Високі гори є бар'єром на шляху теплих вологих повітряних мас. Тому на на-вітрені схили випадає велика кількість опадів, а на схилах проти­лежної експозиції формується посушливий клімат. Зрозуміло, що ґрунтовий покрив вологих і сухих схилів неоднаковий. Такі конт­расти мають місце між західними і східними схилами Кавказу, між східними і західними схилами Великого Водороздільного хребта в Австралії, між схилами Кіліманджаро в Африці та в багатьох ін­ших районах світу.

Крім перерозподілу сонячного тепла і атмосферних опадів в гірських районах на ґрунтоутворення впливає абсолютна висота місцевості. Зі зміною висоти місцевості змінюються всі кліматичні фактори: температура, вологість повітря,

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні