Завдання та роль органів державної влади України в забезпеченні

Завдання та роль органів державної влади України в забезпеченні захисту конфіденційної інформації юридичних осіб

Зростання сфери та масштабів використання комп’ютерної інформації та комп’ютерних технологій у світі, та зокрема в Україні, виникнення та поширення у суспільстві відносин, пов’язаних із ними, фіксація та розгляд фактів порушень прав та законних інтересів щодо інформації, доступ до якої обмежено її власниками, потребують вивчення досвіду та подальшого врегулювання даних відносин. Питання правового забезпечення захисту конфіденційної інформації в Україні досліджували Андрощук Г. О. , Чубукова О. Ю. , Радутний О. Е. , Гавловський В. Д. , Орлов О. В. , Голубєв В. А. , Галянтич М. К. , Крайнєв П. П. , Саєнко В. В. , Комаха О. В. , Кузьміна С. А. та ін. У країнах СНД – Доронін О. І

, Бачило І. Л. , Козлов С. Є. , Баяндін М. І. , Гасанов Р. М. та ін.

Впровадження та розвиток ринкових механізмів в економіці України призводить до актуалізації питань конкуренції та боротьби в окремих сегментах і сферах господарювання. Про це свідчать факти порушення кримінальних справ та притягнення до відповідальності осіб за злочинні дії у сфері господарській діяльності – та одночасно використання комп’ютерів та комп’ютерних мереж, пов’язані з порушенням конфіденційності інформації. Протиправне збирання та використання конфіденційної інформації шляхом використання новітніх досягнень інформаційно-комунікаційних технологій є вагомим фактором незаконного впливу та боротьби з конкурентами. Це протиправне явище створює серйозну загрозу економічній конкуренції у законної діяльності суб’єктів господарювання, а також – інтересам осіб, інформація та дані про яких на законних підставах використовуються юридичними особами.

Охорона прав та законних інтересів суб’єктів відносин, боротьба з протиправними діями щодо інформації з обмеженим доступом (ІзОД) юридичних осіб набула на сьогодні актуальності в Україні. Статтею 30 Закону України “Про інформацію” нормативно визначено розподіл ІзОД за правовим режимом на конфіденційну та таємну. Конфіденційна інформація поділяється на інформацію, що є власністю держави, та інформацію, що належить громадянам та юридичним особам.

За цих умов постають питання пошуку оптимальних, обґрунтованих шляхів і механізмів протидії злочинним проявам у цій сфері, максимального забезпечення організаційно-правового захисту конфіденційної інформації юридичних осіб. Одним з механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів власників інформації є кримінальне законодавство.

У ряді країн СНД, Європи та Америки забезпечення нормативно-правового захисту інтересів осіб щодо конфіденційної інформації, яка перебуває в їх власності, регулюється окремими законами про правовий режим та захист інформації: Японії “Про неправомірний доступ”, Російської Федерації “Про інформацію, інформатизацію та захист інформації”, США “Про авторські права в електронному періоді”. За результатами порівняльного аналізу норм кримінального законодавства України та інших країн [1] встановлено, що найбільш цілеспрямованим щодо охорони конфіденційної інформації юридичних осіб є норми кримінального законодавства ФРН та Японії.

У Федеративній Республіці Німеччині діють статті Кримінального кодексу: “Інформаційне шпигунство” (ст. 202А), “Комп’ютерне шахрайство” (ст. 263A), “Заміна інформації” (ст. 303А), “Комп’ютерний саботаж” (ст. 303B).

В Японії діє Закон “Про неправомірний доступ”, яким передбачено кримінальну відповідальність за неправомірні дії щодо доступу й втручання у процеси контролю та обробки інформації за допомогою комп’ютерів та телекомунікаційних ліній, ідентифікації осіб для здійснення управління та обробки інформації за допомогою комп’ютерних систем.

З метою використання позитивних та актуальних для України ідей, концепцій та напрацювань вбачається доречним

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні