Задачі трудове право
Задача 1.
Слюсар Войтенко півтора року мав статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Коли він прийшов отримувати допомогу по безробіттю в черговий раз, йому було відмовлено в її виплаті з такої підстави, як невиконання ним обов’язків самостійно працевлаштуватись відповідно до рекомендацій служби зайнятості. Войтенко обурився і заявив, що він не зобов’язаний самостійно сприяти своєму працевлаштуванню, це обов’язок органів за працевлаштування. Чи справедлива аргументація Войтенко і як ці питання вирішенні в законі?
Державні гарантії зайвості населення закріплені в статтях 4 і 5 Закону України “Про зайнятість населення”. Безкоштовне сприяння в підборі відповідної роботи і працевлаштуванні є однією з основних (але не єдиною) державних гарантій права на вибір виду діяльності. Не менш важливі безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги в період професійної підготовки; виплата безробітним у встановленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю; захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; компенсація матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість; виплата вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством; включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу та ін.
Поняття працевлаштування розрізнюється в широкому і вузькому значеннях
Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безкоштовному сприянні державної служби зайнятості.
1. Державна служба зайнятості:
аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;
консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;
веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
здійснює у порядку, встановленому законодавством, збір та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище в сфері зайнятості населення; (Пункт 1 статті 19 доповнено абзацом згідно із Законом N 3047-III від 07. 02. 2002) подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи