Задачі трудове право - к.р.

Задача 1.

Слюсар Войтенко півтора року мав статус безробітного з виплатою  допомоги по безробіттю. Коли він  прийшов отримувати допомогу по  безробіттю в черговий раз, йому було  відмовлено в її виплаті з такої  підстави, як невиконання ним обов’язків самостійно працевлаштуватись  відповідно до  рекомендацій служби зайнятості. Войтенко обурився  і заявив, що він не зобов’язаний самостійно  сприяти своєму працевлаштуванню, це  обов’язок органів за працевлаштування. Чи справедлива аргументація Войтенко і як ці питання вирішенні в законі?

 

Державні гарантії зайвості населення закріплені в статтях 4 і 5 Закону України “Про зайнятість населення”. Безкоштовне сприяння в підборі відповідної роботи і працевлаштуванні є однією з основних (але не єдиною) державних гарантій права на вибір виду діяльності. Не менш важливі  безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах або в системі державної  служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги в  період професійної підготовки; виплата безробітним у встановленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної  допомоги по безробіттю; захист від необґрунтованої  відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також  сприяння у збереженні роботи; компенсація матеріальних  витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість; виплата вихідної допомоги працівникам, які втратили  постійну роботу на підприємствах,  в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством; включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного  трудового стажу та ін.

Поняття працевлаштування розрізнюється в широкому і вузькому значеннях

Працевлаштування — це система органі­заційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення. У широкому значенні працевлаштування об'єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи само­стійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство тощо. У вузь­кому значенні під працевлаштуванням розуміють такі форми трудової діяльності, які встановлюються при сприянні органів держави або недержавних організацій на основі ліцензуван­ня. Необхідно врахувати, що поняття працевлаштування більш вузьке, ніж поняття зайнятості, а саме працевлаштування передує зайнятості і є його найважливішою гарантією.

Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безкоштовному сприянні державної служби зайнятості.

1. Державна служба зайнятості:

аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;

консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;

веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

здійснює у порядку, встановленому законодавством, збір та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище в сфері зайнятості населення; (Пункт 1 статті 19 доповнено абзацом згідно із Законом N 3047-III від 07. 02. 2002)

подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;

організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку

1 2 3 4 5