Загальна характеристика державного ладу України доби Центральної ради

1. Загальна характеристика державного ладу України доби Центральної ради

Державний лад являє собою організацію (будівницт­во) і діяльність держави. Оскільки держава сама є орга­нізацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може визнача­тись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.

Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється Конституцією та реально існує.

Державний лад є складовою частиною конституцій­ного ладу. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави і найбільше гарантується нею. Ра­зом з тим він є одним з найскладніших конституційних інститутів та несе найбільше суспільне навантаження. Це, звичайно, не дає підстав ототожнювати його з конституційним ладом, але потребує при його вивченні особ­ливої уваги.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держа­ви, являє собою передбачену й гарантовану Конституці­єю організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, со­ціальну, культурну та інші основи

Зокрема, політичну основу державного ладу утворюють політичний механізм і відповідна (політична) функція (функції) держави; еко­номічну основу — економічний механізм й відповідна функція (функції) держави; соціальну основу — соціаль­ний механізм і відповідна функція (функції) держави; культурну (духовну) основу — культурний (духовний) механізм й відповідна функція (функції) держави.

Нинішній державний лад України має чимало особ­ливостей.

По-перше, Українська держава і державний лад Ук­раїни мають у багатьох відношеннях перехідний і змі­шаний характер, перебувають у стадії становлення.

Україна рішуче й безповоротно відходить від свого У колишнього статусу — суб'єкта федерації Союзу РСР; від статусу держави (фактично напівдержави, квазідержави), в якій керівництво органами державної влади та іншими інститутами здійснювала тривалий час партія; від статусу, за якого Українській державі (колишній со­юзній республіці) не підпорядковувалася більшість дер­жавних підприємств, установ і організацій (з числа со­юзних), від статусу держави, в якій порушувались права людини і громадянина, в якій навіть не існувало ряду органів державної влади або вони мали наддержавний (союзний) характер; від статусу держави, в якій біль­шість органів мали формальний, символічний характер і яка була фактично усунута від зовнішньої політики, роль та значення якої всіляко принижувались — до держави у власному сучасному розумінні цього слова. Розвиток Ук­раїни спрямований на утвердження дійсно суверенної, незалежної держави, повноправного і рівноправного суб'єкта світового співтовариства, до держави, яка не визнає у своїй країні ніякої влади над собою, окрім влади свого народу, до держави, яка служить народу і вва­жає утвердження й забезпечення прав і свобод людини своїм основним обов'язком, до держави, яка визнає право на існування різних політичних партій, форм вла­сності, в тому числі приватної власності, різноманітних ідеологій, вчень, теорій, до держави, яка сприяє під­приємництву і розвитку ринкових відносин.

За роки незалежності в українській державі відбу­лися істотні зрушення майже у всіх сферах — політич­ній, економічній, соціальній, культурній, — але, на жаль, в жодній з них остаточно не сформувались нові суспільні відносини.

Це дає підстави стверджувати, що нині Українська держава має перехідний і змішаний характер. Конститу­ція 1996 р. підбила певний підсумок розвитку нашої держави та створила необхідні передумови для її подаль­шого поступу, розбудови й утвердження в ній якісно но­вих рис, притаманних істинно суверенній, демократич­ній, соціальній, правовій державі, і відповідно, якісно нового державного ладу.

По-друге, державний лад України утверджує в Укра­їні національну державу.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні