Це обумовлено передусім тим, що сучасне державотворення в Україні має в своїй осно­ві реалізацію багатовікової української ідеї створення (поновлення, відродження) самостійної (незалежної, су­веренної), соборної (єдиної, унітарної), вільної, демо­кратичної, справедливої, правової, соціальної, розвину­тої держави. Разом з тим держава, формуючи політичну українську націю — Український народ, дбає про розви­ток етнічної української нації та інших етносів.

Відповідно до Конституції, держава, яка виникла на основі здійснення українською нацією, усім Українсь­ким народом права на самовизначення, сприяє консолі­дації та розвиткові української нації, її історичної сві­домості, традицій і культури, а також розвиткові етніч­ної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

В той же час Україна дбає про задоволення націо­нально-культурних і мовних потреб українців, які про­живають за межами держави.

Державна мова в Україні, державні символи та інші інститути є за своїм походженням переважно національ­ними інститутами етнічних українців.

По-третє, як свідчить процес державотворення в Ук­раїні в останні роки, Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підт­вердженням тому є Конституція України 1996 р.

Вона сприйняла значною мірою, хоча й критично, багатовікові досягнення європейської наукової консти­туційної думки і практики в галузі державотворення. Зо­крема, вчення, ідеї, положення про правову державу, про верховенство права, про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, про демократію, пар­ламентаризм, місцеве самоврядування, вибори, референ­думи та інші форми прямого народовладдя, про конс­титуційне судочинство, правосуддя тощо. Форми нашої держави як за характером правління, тобто організацією державної влади, так і за характером державного устрою обирались при підготовці Конституції 1996 р. з макси­мальним урахуванням досвіду європейських держав.

По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фак­тор, який впливає на інші держави і міжнародні ор­ганізації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку. Це зумовлено, зокрема, її роллю в розпаді колиш­нього Союзу РСР, її колишнім фактичним статусом ядерної держави, Чорнобильською катастрофою і лікві­дацією її наслідків, поділом Чорноморського флоту, ста­тусом Севастополя та ситуацією в Автономній Рес­публіці Крим, успішною миротворчою місією на тери­торії колишньої Югославії, бурхливими і неординарними внутріполітичними і внутріекономічними подіями в Україні, відносинами України зі Сходом і Заходом, з усіма державами та міжнародними і регіональними орга­нізаціями: СНД, НАТО, Радою Європи; геополітичним становищем в Європі і світі, тобто статусом України як великої європейської держави та іншими факторами

Будівництво української держави, утвердження її державного ладу зазнає постійного впливу цих факторів як щодо державних структур, так і щодо їх функцій та завдань.

 

2. Загальна характеристика української державності 1918р

П. Скоропадського обирають отаманом усього "Вільного козацтва*'. Необхідно зазначити, що жовтневі події у Петрограді П. Скоропадський зустрів вороже. У жовтні 1917 р. корпус генерала Скоропадського не дав можливості 2-у гвардійському корпусові, який знаходився під впливом більшовиків, прийти на допомогу виступу солдатів і робітників міста Києва. За його наказом були роззброєні революційні полки і вислані в Росію. Завдяки діям Скоропадського Центральна Рада змогла зберегти свою перевагу у місті. Незважаючи на цю заслугу перед Радою, він зустрів в українському уряді холодне ставлення до себе, яке поширилося й на корпус. Зокрема, йому не надавали належної допомоги в забезпеченні воєнним спорядженням. Підозрюючи в особі Скоропадського майбутнього "Бонапарта", Генеральний секретаріат змусив його передати командування корпусом генералові Гандзюкові і на певний час відійти у тінь.

Невідомо,